Особливості сенсотворення в формуванні психологічної стійкості в осіб із досвідом травматичних подій

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню особливостей сенсотворення у формуванні психологічної стійкості в осібі з досвідом травматичних подій, зокрема втрати близької людини. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. У першому розділі розкрито теоретичні основи феноменів сенсотворення, втрати, горювання та психологічної стійкості. Другий розділ містить опис методології дослідження, що охоплює мету, завдання, об’єкт, предмет, характеристику вибірки та використані психодіагностичні методики(TGI-SR+,EUS, GMRI, Hardiness Survey). До вибірки увійшло 68 осіб віком від 25 до 55 років, які пережили смерть близької людини понад рік тому. Третій розділ присвячено аналізу результатів емпіричного дослідження, спрямованого на вивчення взаємозв’язку між рівнем життєстійкості, здатністю до смислової реконструкції втрати та характером горювання — адаптивним чи ускладненим. Встановлено, що вищий рівень життєстійкості сприяє гармонійнішому сенсотворенню й прийняттю втрати, тоді як у випадках ускладненого горювання процес сенсотворення має незавершений, суперечливий характер, поєднуючи пошук значення з інтенсивними емоційними переживаннями.

The qualification thesis is devoted to the study ofmeaning-makingintheformation of psychological resilience among individuals with traumatic experiences, particularly those who have suffered the loss of a loved one. The work consists of an introduction, three chapters, conclusions, appendices, and a list of references. The first chapte rpresents the theoretical foundations of thephenomena of meaning-making, loss, grief, and psychological resilience. The second chapter describes the research methodology, including the aim, objectives, object, subject, sample characteristics, and the psychodiagnostic tools used (TGI-SR+, EUS, GMRI, Hardiness Survey). The sample comprised 68 participants aged 25 to 55, all of whom had experienced the death of a loved one more than a year prior to the study. The third chapter analyzes the results of the empirical study aimed at exploring the relationship between the level of hardiness, the ability to reconstruct meaning after loss, and the type of grief — adaptive or prolonged. It was found that a higher level ofresilience contributes to more harmonious meaning-making and acceptance of loss, while in cases of prolonged grief, the process of meaning-making remains unfinished and ambivalent, combining the search for meaning with intense emotional experiences.