Військова та громадсько-політична діяльність Михайла Омеляновича-Павленка

Abstract

Дипломна робота є всебічним дослідженням військового та громадсько-політичного шляху генерала Михайла Омеляновича-Павленка протягом буремного періоду від народження генерала до виїзду в еміграцію. У дослідженні Омелянович-Павленко представлений як центральна постать в українській боротьбі за незалежність, підкреслюється його вирішальна роль як командувача Галицької армії, а згодом Головнокомандувача Дієвої армії Української Народної Республіки (УНР). Значна увага приділяється його участі та керівництву в ключових військових операціях, включаючи стратегічно важливий Перший зимовий похід, який продемонстрував стійкість і рішучість українських військ перед обличчям значно переважаючих сил противника. Робота заглиблюється в біографію Омеляновича-Павленка, простежуючи його військову освіту та початкову кар'єру в Російській імператорській армії та пояснюючи чинники, що спонукали його присвятити своє життя та військовий досвід справі української державності після революційних подій 1917 року. Його лідерство було надзвичайно важливим в організації та спрямуванні українських збройних сил проти грізних супротивників, головним чином більшовицької та польської армій, у період інтенсивних конфліктів та мінливих союзів. Після військової поразки УНР та окупації українських територій Омелянович-Павленко залишався активною та впливовою фігурою в українській політичній та військовій еміграції, продовжуючи відстоювати українську справу та залишивши після себе цінні письмові праці та мемуари,що є важливими першоджерелами для історичних досліджень. Визнаючи зростаючий науковий інтерес до військових командувачів періоду УНР, стверджується, що специфічна діяльність та внесок Омеляновича-Павленка все ще потребують більш детального та цілеспрямованого наукового дослідження, щоб повною мірою оцінити його спадщину та роль в історії України.

The thesis is a comprehensive study of the military and socio-political path of General Mykhailo Omelyanovych-Pavlenko during the turbulent period from the general's birth to his emigration. The study presents Omelyanovych-Pavlenko as a central figure in the Ukrainian struggle for independence, emphasizing his crucial role as commander of the Halychian Army, and subsequently Commander-in-Chief of the Army of the Ukrainian People's Republic (UNR). Significant attention is paid to his participation and leadership in key military operations, including the strategically important First Winter Campaign, which demonstrated the resilience and determination of Ukrainian troops in the face of significantly superior enemy forces. The work delves into Omelyanovych-Pavlenko's biography, tracing his military education and initial career in the Russian Imperial Army and explaining the factors that led him to dedicate his life and military experience to the cause of Ukrainian statehood after the revolutionary events of 1917. His leader ship was extremely important in organizing and directing Ukrainian armed forces against formidable adversaries, mainly the Bolshevik and Polish armies, during a period of intense conflicts and shifting alliances. After the military defeat of the UNR and the occupation of Ukrainian territories, Omelyanovych-Pavlenko remained an active and influential figure in the Ukrainian political and military emigration, continuing to advocate for the Ukrainian cause and leaving behind valuable written works and memoirs that are important primary sources for historical research. Recognizing the growing scientific interest in the military commanders of the UNR period, it is argued that the specific activities and contribution of Omelyanovych-Pavlenko still require more detailed and focused scientific research to fully assess his legacy and role in the history of Ukraine. Thus, this work is a valuable contribution to the existing body of knowledge, offering an understanding of his various roles and his unwavering commitment to the Ukrainian national liberation movement.