З верховин нової літературної української мови (про мову Ів. Котляревського)

Abstract

Зазвичай, мова Котляревського назавжди залишиться в історії української літературної мови епохальним явищем , та тільки час уже точніше визначити її місце, характер i значіння в ланцюзі літературної української мови. А зробити це можна не на підставі пізніших, особливо сьогочасних, видань його творів, а на підставі справжньої його, Котляревського, мови, не затемненої мовою видавців, коректорів, складачів i нарешті правописною нівеляцію. Цю ж мову можна побачити тільки з автографів. Правда, значна частина характерних для мови Котляревського прикмет заховується незмінена й у сьогочасних виданнях, це насамперед його досить іще не чиста лексика, поті й синтакса i почасти морфологія, але фонетичні, а подекvди й морфологічнi прикмети значно стерті, i ïx можна по-бачити тільки з автографів. Проте ж вони дуже характерні i разом із правописними особливостями чи не найяскравіше вказують на мову Котляревського, як на певний етап в історії укр. літер. мови взагалі i нової зокрема. … Таким чином, бачимо : з одного боку—супроти літературної мови 18 ст. - мова Котляревського характеризується цілою низкою найяскравіших «українізмів», але з другого—супроти пізнішої літературної української мови становить собою ще досить сирову спробу. Детальніші спостереження над його мовою, зокрема над лексикою й синтаксою, цей висновок тільки ствердять.