Гіпотеза про текст і мовлення в журналістиці

Abstract

Текст, будучи скрижанілим мовленням, має дві головні характеристики: відірваність від автора та інтерпретаційність. Інтерпретаційність як множина розуміння тексту перешкоджає створенню в журналістиці адекватної картини світу. Журналістика як текстовий спосіб пізнання сучасного соціального довкілля через інтерпретаційну механіку перетворюється на маніпулятивні технології. Можливість журналістики подавати споживачам правду пов’язана з її поверненням до діалогічного способу поширення інформації. Правда постає як комунікативна категорія. Текст, будучи затвердевшей речью, имеет две главные характеристики: оторванность от автора и интерпретационность. Интерпретационность как множество пониманий текста препятствует созданию в журналистике адекватной картины мира. Журналистика как текстовый способ познания современности через интерпретационную механику превращается в манипулятивные технологии. Возможность журналистики представлять потребителям правду связана с возвратом к диалогическим способам распространения информации. Правда предстает как коммуникатив- ная категория. The text, being the hardened speech, has two main characteristics: isolation from the author and interpretationability. Interpretationability as the set of text understanding interferes with creation of an adequate picture of the world in journalism. Journalism as a text way of knowledge of the present through the interpretative mechanics turns into manipulation technologies. Journalism possibility to represent truth to consumers is connected with return to dialogical ways of information distribution. Truth appears as a communicative category.