Збереження та переосмислення історико-культурного ландшафту Одеси під час російсько-української війни (2014–2024 рр.)

Abstract

Одеса – одне з найбільших міст України, у якому поєднуються промисловий, науковий та культурний потенціали. Вона має унікальне географічне розташування, сполучаючи українські степи та Чорне море. Місто розташоване на Причорноморській низовині, на північно-західному узбережжі Чорного моря, і виконує функції важливого морського порту. Від часу свого заснування Одеса є поліетнічним і поліконфесійним містом. За офіційними даними до війни тут проживали представники понад 130 етнічних груп. Завдяки згаданим вище особливостям у місті сформувалася унікальна культурна спадщина. Наприклад, широко відомими є одеська архітектура, література, гумор, кухня тощо. У 2023 р. історичний центр Одеси було внесено до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. До недавно в місті функціонувало понад 30 музеїв і галерей, десятки театрів і кінотеатрів. У новітній період Одеса стала одним із провідних туристично-рекреаційних центрів України, який до початку повномасштабної російської військової агресії щорічно приваблював мільйони туристів. Все це сформувало неповторний історико-культурний ландшафт Одеси, однією з визначальних рис якого є мультикультурна різноманітність. Слід також відзначити, що історико-культурний ландшафт Одеси є важливим компонентом національної ідентичності та культурної спадщини України. Упродовж 2014–2024 рр., в умовах російсько-української війни та суспільно-політичних трансформацій, процеси збереження й переосмислення культурного простору міста набули особливої актуальності. Одеса стала ареною зіткнення різних пам’яттєвих практик (т.зв. «війни пам’яті»), ідеологічних наративів і урбаністичних стратегій. Сучасні виклики, пов’язані з повномасштабною російською військовою агресією проти України, ще більше актуалізували потребу в переосмисленні 4 спадщини, перегляді символічного наповнення міського простору та формуванні нової міської культурної парадигми. Демонтаж пам’ятників імперського й радянського періодів, зміна топоніміки, оновлення музейних експозицій, ревізія бібліотечних фондів тощо істотно вплинули на трансформацію історико культурного ландшафту Одеси. Дослідження цих процесів дає змогу глибше зрозуміти динаміку міської ідентичності, механізми трансформації культурного простору та можливі стратегії збереження унікального історико-культурного ландшафту міста.