Андронік I Комнін: тиран чи реформатор? Політичний портрет на тлі візантійської традиції

Abstract

Мета роботи розглянути період правління імператора Андроніка, та визначити ключові фактори, що сприяли становленню його як особистості, та сприяли формуванню виражено негативного образа серед істориків, і яким чином це впливало на його правління як імператора. Джерельна база дослідження включає в себе історичні праці сучасників досліджуваного періоду. Перший розділ дослідження розглядає юність Андроніка, та визначає ключові фактори а також вплив яких членів родини, посприяв закріпленню в нього цілі отримати владу над Візантійською імперією, а також впливали на становлення його як особистості. Окрім цього, яким чином розвивалися його стосунки з братом, та що привело до протистояння між ними, та реконструкція шляху Андроніка, до захоплення влади, і висвітлення складнощів, які він мав подолати, щоб зберегти вплив. Другий розділ присвячений безпосередньо відображенню його правління зі спробами проведення внутрішніх реформ, та протистоянню з аристократичною верхівкою, що всіляко не підтримувала імператора та формувала опозицію. Також відображена зовнішня політика, що зазнавала занепаду, тим самим приводячи у стагнацію і зовнішню торгівлю, що була основою економіки. Третій розділ визначає яким є сформований образ зразкового правителя у свідомості візантійців, а також порівнює, згідно ключовим характеристикам Андроніка з попередниками, Олексієм І, Іоанном, та Мануїлом Комнінами. У ході дослідження авторка прийшла до висновку, що постать Андроніка була результатом тиску династичного середовища, та сформувалася як спроба протесту проти політики впливових родичів. Пропаганда сприяла появі у Андроніка мотивації до активної опозиційної діяльності, а також спроби морального тиску на імператора шляхом відкритої взаємодії з близькими родичками. Окрім цього, образ який сформувався навколо нього був викривленими відображенням його діяльності, оскільки його реформи отримали значний опір у елітних мас населення. Також, його образ як імператора був нетиповим на фоні колишніх імператорів, попри те доволі непогано вписувався в традиційні канони візантійського монарха.

The aim of the work is to examine the period of Emperor Andronikos’s reign and to identify the key factors that contributed to his development as a personality, as well as to the formation of a distinctly negative image among historians, and how this affected his rule as emperor. The source base of the study includes historical works by contemporaries of the period under investigation. The first chapter explores Andronikos’s youth and identifies key factors, including the influence of family members, that contributed to his determination to gain power over the Byzantine Empire and shaped his personality. It also examines the development of his relationship with his brother, the causes of their conflict, reconstructs Andronikos’s path to seizing power, and highlights the difficulties he had to overcome to maintain his influence. The second chapter is devoted directly to reflecting on his reign, including attempts at internal reforms and the opposition from the aristocratic elite, who actively opposed 91 the emperor and formed an opposition. It also covers foreign policy, which experienced decline, leading to stagnation in external trade that was the foundation of the economy. The third chapter defines the formed image of an exemplary ruler in the consciousness of the Byzantines and compares Andronikos, according to key characteristics, with his predecessors Alexios I, John, and Manuel Komnenos. During the course of the study, the author concludes that Andronikos’s figure was a result of pressure from the dynastic environment and was formed as an attempt to protest against the policies of influential relatives. Propaganda contributed to the emergence of Andronikos’s motivation for active opposition activities and attempts at moral pressure on the emperor through open interactions with close female relatives. Moreover, the image formed around him was a distorted reflection of his activities, as his reforms met significant resistance from the elite strata of the population. Additionally, his image as emperor was atypical compared to previous emperors, although he quite well fit the traditional canons of the Byzantine monarch.