Поховальний обряд середньовічного населення Лівобережної України

Abstract

Ранньосередньовічна доба на Лівобережжі України представлена пам’ятками кількох археологічних культур. Найбільш ранніми з них колочинська та пеньківська культури, які датуються V-VII ст. Сіверянський період Дніпровського Лівобережжя представлений пам’ятками волинцевської (VII-VIII ст.) та роменської (VIII-X ст.) культур. VIII-X ст. датуються і салтівські старожитності. Всі ці культури залишили по собі певні поховальні комплекси. Основним обрядом поховання в V-VII ст. була кремація на стороні, а всі відомі могильники були безкурганними. Поховання пеньківської культури також переважно представлені ямними та урновими кремаціями. На відміну від них сіверянські поховання, носіїв волинцевської та роменської культур, переважно мають курганний насип. Найбільш різноманітний поховальний обряд представлено на могильниках салтівської культури. Поховання здійснювалися як за обрядом кремації, так і за обрядом інгумації. Окрему нечисленну групу поховань салтівської культури представляють підкурганні інгумації в ямах з ровиками. Таким чином, для всіх етнічних груп ранньосередньовічного населення Лівобережної України була характерна наявність обряду трупоспалення, але в даному випадку він не являвся етновизначальною ознакою.