Зовнішня політика Франції в Європі в 1748–1756 рр.

Abstract

Мета дослідження полягає в тому, щоб простежити особливості зовнішньої політики Франції в Європі в середині XVIII століття: у період між підписанням миру у Екс-ла-Шапель та початком Семирічної війни, та визначити ступінь впливу зовнішніх факторів щодо прийняття рішень про встановлення франко-австрійського союзу. Особлива увага приділяється аналізу причин повалення «старої» системи альянсів європейських держав, яке здобуло назву «Дипломатична революція», з боку Франції, та її ролі у цьому процесі. Розглянуто відносини с основними європейськими активами, що зіграли ключову роль у перебігу дипломатичної революції: Австрією, Британією, Пруссією та Російською Імперією. Крім того, було висвітлено основні етапи становлення цієї ключової події в історії міжнародних відносин XVIII століття, еволюцію ідей, щодо примирення двох головних держав, що своїм протистоянням формували систему міждержавних відносин у Європі – Франції та Австрії.

The purpose of the study is to trace the peculiarities of France's foreign policy in Europe in the mid-eighteenth century: between the signing of the Peace of Aix- la-Chapelle and the outbreak of the Seven Years' War, and to determine the degree of influence of external factors on the decision-making process to establish the Franco-Austrian alliance. Particular attention is paid to the analysis of the reasons for the overthrow of the “old” system of alliances of European states, which was called the “Diplomatic Revolution”, by France, and its role in this process. Relations with the main European assets that played a key role in the course of the diplomatic revolution are examined: Austria, Britain, Prussia and the Russian Empire. In addition, the main stages of the formation of this key event in the history of international relations of the eighteenth century, the evolution of ideas on reconciliation between the two main powers that shaped the system of interstate relations in Europe – France and Austria – were highlighted.