Політичні фігури “другого плану” в епоху ІІ тріумвірату (43–27 рр. до н. е.)

Abstract

Дипломну роботу присвячено комплексному дослідженню внутрішньої структури, еволюції та причин трансформації найближчого оточення Марка Емілія Лепіда, Марка Антонія та Октавіана Августа в період кризи Римської республіки. У роботі переосмислено роль політичних діячів «другого ряду» як самостійної сили та головного рушія історичних процесів у період транзиту від республіки до становлення принципату. На основі аналізу античних джерел та сучасної історіографії досліджено причини маргіналізації та розпаду табору Лепіда (через діяльність К. Марцелла Езерніна та М. Юнія Сілана), розкрито фактори внутрішньої деградації та ідеологічної кризи оточення Марка Антонія напередодні битви при Акції (на прикладі Г. Азінія Полліона, Л. Мунація Планка та К. Деллія). Особливу увагу приділено аналізу діяльності та ролі найближчих соратників Октавіана Августа (М. Віпсанія Агріппи, Г. Цільнія Мецената та Л. Корнелія Бальба). Встановлено, що вирішальну роль у боротьбі за владу відігравали не лише самі тріумвіри, а й їхнє найближче оточення – адміністратори, дипломати, фінансисти та військові командири, які забезпечували функціонування політичної системи.

The diploma thesis is devoted to a comprehensive study of the internal structure, evolution, and causes of transformation of the immediate circles surrounding Marcus Aemilius Lepidus, Mark Antony, and Octavian Augustus during the crisis of the Roman Republic. The thesis reconsiders the role of “second-tier” political figures as an independent force and a major driving force behind historical processes during the transition from the Republic to the establishment of the Principate. Based on an analysis of ancient sources and modern historiography, the study examines the causes of the marginalization and disintegration of Lepidus’s political circle through the activities of C. Marcellus Aeserninus and M. Junius Silanus. It also identifies the factors underlying the internal deterioration and ideological crisis of Mark Antony’s circle on the eve of the Battle of Actium, using Gaius Asinius Pollio, Lucius Munatius Plancus, and Quintus Dellius as case studies. Particular attention is paid to the activities and roles of Octavian Augustus’s closest associates, including Marcus Vipsanius Agrippa, Gaius Cilnius Maecenas, and Lucius Cornelius Balbus. The study establishes that the struggle for power was determined not only by the triumvirs themselves but also by their immediate circles—administrators, diplomats, financiers, and military commanders—who ensured the functioning of the political system.