Військові формування Великого Степового кордону на українських територіях (1711-1864 рр.)

Abstract

У роботі було комплексно проаналізовано трансформаційні процеси у військово-політичній, соціально економічній та культурній сферах козацьких формувань: Кам’янської, Олешківської, Задунайської Січей та Азовського козацького війська. Дослідження підтверджує, що доля цих спільнот нерозривно пов'язана з динамікою «закриття» Великого Степового Кордону, який еволюціонував від буферної зони до простору імперського контролю. Встановлено, що Кам'янська, Олешківська та Задунайська Січі втілювали етапи тактичної автономії під османо-кримською протекцією, тоді як Азовське козацьке військо символізувало фінальну фазу, інтегруючись у російську військово адміністративну систему. Уперше в українській історіографії здійснено комплексний порівняльний аналіз цих формувань у контексті фронтирних студій. Зрештою, робота доводить, що незворотне поглинання локальної козацької автономії імперською централізацією є закономірним відображенням «закриття» Степового Кордону.

This Master's thesis provides a comprehensive analysis of the transformational processes in the military-political, socio-economic, and cultural spheres of Cossack formations: the Kamianska, Oleshkivska, and Zadunayska Siches, and the Azov Cossack Host. The research confirms that the destiny of these communities is inextricably linked to the dynamics of the «closing» of the Great Steppe Frontier, which evolved from a buffer zone into an area of imperial control. It is established that the Kamianska, Oleshkivska, and Zadunayska Siches embodied stages of tactical autonomy under Ottoman-Crimean protection, whereas the Azov Cossack Host symbolized the final phase, integrating into the Russian military-administrative system. For the first time in Ukrainian historiography, a comprehensive comparative analysis of these formations has been carried out within the context of frontier studies. Ultimately, the thesis demonstrates that the irreversible absorption of local Cossack autonomy by imperial centralization is a natural reflection of the "closing" of the Steppe Frontier.