Сучасні аспекти управління людськими ресурсами в системі державної служби України

Abstract

Сьогодні, у важкий для України час, однією з найболючіших та гострих проблем являється проблема забезпечення кваліфікованим персоналом, який володіє необхідними компетенціями та являється здатним досягти стратегічних цілей, що стоять перед державою. З причини чого актуальним стає питання ефективного використання працівників та службовців та їх здібностей в процесі роботи. Для виходу України з політичної та економічної криз, необхідно створити ефективну систему державного управління європейського зразка, яка стане одним із головних стержнів сучасного українського державотворення. Значним та відповідальним інститутом держави є система державної служби, а саме її апарат управління. Вона складається з декількох структур, таких як, правова, організаційна і процесуальна. Основну складову державної служби становлять державні службовці, особи, які пройшли спеціальну підготовку, мають відповідні знання та професійно зайняті в системі державних органів. Державні службовці являються основним ресурсом державної служби. При перегляді та оцінці роботи державних органів, проведення реформ державної служби, необхідно звертати особливу увагу на таку складову, як управління людськими ресурсами в системі державної служби. Управління людськими ресурсами це більш широке поняття, яке включає в себе такі складові, як відношення до людини як головному факторові реалізації цілей організацій; підхід до людини як до основного джерела доходів та інвестицій; постійний аналіз потреб організації в людських ресурсах; аналіз ситуацій з людськими ресурсами в зовнішньому та внутрішньому середовищі організації; формування людських ресурсів організацій; створення оптимальної системи взаємодії працівників тощо. Треба усвідомити, що сприйняття співробітника як джерела витрат та видатків, якого такого, що треба підганяти або треба стримувати, у даному розгляді проблеми треба відкинути. У широкому розумінні та філософії менеджменту людських ресурсів, співробітники розглядаються як активи організації. Чим менший контроль над співробітниками, а мотивація і стимуляціяпраці великі, тим більше віддачі від співробітників має організація або установа. При застосування сучасних напрямків менеджменту людських ресурсів потрібно очікувати від самого співробітника активної позиції, яку потрібно підкреслювати, оцінювати та підтримувати. У широкому розумінні він більше не являється особою, якій спускають вказівки та циркуляри. Кожна особа повинна особисто відповідати за свої дії, результати праці, успіхи і досягнення. Кожен повинен стежити за тим, як реалізуються поставленні керівництвом завдання. Всі ці фактори висувають особливі вимоги до структури організації та політиці в сфері організації праці в державній установі. Всі фактори повинні будуватись на розвитку особистої ініціативи службовців та працівників. Цим аспектам і присвячена дана стаття.