Взаємозв’язок особливостей саморегуляції з рівнем стресостійкості у студентської молоді

Abstract

Об’єкт: саморегуляція під час психічного стресу. Предмет дослідження: взаємозв’язок особливостей саморегуляції з академічною стресостійкістю у студентської молоді. Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити взаємозв’язок особливостей саморегуляції з рівнем стресостійкості у студентської молоді та розробити практичні рекомендації щодо розвитку саморегулятивних механізмів. Основні завдання дослідження: 1. Проаналізувати сучасні наукові підходи до розуміння феномену саморегуляції та її структурних компонентів. 2. Визначити поняття стресостійкості та чинники її формування у студентському віці. 3. Визначити теоретичні передумови взаємозв’язку саморегуляції та стресостійкості. 4. Провести емпіричне дослідження компонентів саморегуляції та стресостійкості у студентської молоді. 5. Здійснити статистичний аналіз і встановити характер кореляційних зв’язків між компонентами саморегуляції та стресостійкості. 6. Розробити програму та практичні рекомендації щодо підвищення рівня саморегуляції як чинника розвитку стресостійкості. Практична значущість отриманих результатів полягає у можливості використання розроблених рекомендацій у діяльності практичних психологів закладів вищої освіти, психотерапевтів та педагогів з метою підвищення психологічної стійкості студентів, оптимізації їх адаптації до навчального процесу та збереження психічного здоров’я.

Object of research: self-regulation during mental stress. Subject of research: the relationship between the features of self-regulation and academic stress resistance in students. Purpose of the research: to theoretically substantiate and empirically investigate the relationship between the features of self-regulation and the level of stress resistance in students and to develop practical recommendations for the development of self-regulatory mechanisms. Main objectives of the research: 1. To analyze modern scientific approaches to understanding the phenomenon of self-regulation and its structural components. 2. To define the concept of stress resistance and the factors of its formation in student life. 3. To determine the theoretical prerequisites for the relationship between self-regulation and stress resistance. 4. To conduct an empirical study of the level of development of self-regulation and stress resistance in students. 5. To carry out a statistical analysis of the obtained results and to establish the nature of the correlations between the indicators of self-regulation and stress resistance. 6. To develop a program and practical recommendations for increasing the level of self-regulation as a factor in the development of stress resistance. The practical significance of the obtained results lies in the possibility of using the developed recommendations in the activities of practical psychologists of higher education institutions, psychotherapists and teachers in order to increase the psychological stability of students, optimize their adaptation to the educational process and preserve mental health.