Транскритика. Діалектика. Криза

Abstract

Дана стаття присвячена аналізові методологічних складових „Транскритики” Кодзіна Каратані. Пропонуючи читати „Маркса через Канта та Канта через Маркса”, Каратані дещо обходить стороною діалектику, що неприпустимо в дискурсі, у якому йдеться мова про Маркса. До того ж, транскритика має значні претензії щодо звання нової методології. І в цьому випадку їй просто необхідно рахуватись з таким явищем в історії філософії як діалектика. Криза виступає тим, що дозволить нам співвіднести транскритику та діалектику, оскільки дає можливість виявити межу як однієї так і іншої. Эта статья посвящена анализу методологических составляющих «Транскритики» Кодзина Каратани. Предлагая читать «Маркса через Канта и Канта через Маркса», Каратани обходит стороной диалектику, что недопустимо в дискурсе, в котором речь идет о Марксе. К тому же, транскритика имеет значительные претензии на звание новой методолоии. И в этом случае ей просто необходимо считаться с таким явлением в истории философии как диалектика. Кризис выступает тем, что позволит нам соотнести транскритику и диалектику, поскольку дает возможность определить границу как первой так и второй. This article devote to the analysis of the methodological composites of the „Transcritique” by Kojin Karatani. Karatani propose to read „Marx via Kant and Kant via Marx” but he walk away from dialectic. This act unacceptable in the discourse about Marx. In addition, transkritique has considerable claims to be a new methodology. And in this case, she just need to reckon with such phenomenon in the history of philosophy as dialectic. Crisis advocates that will allow us to relate transkritique and dialectic, as it enables to determine the boundary of both.