Чаклунство та образ відьми у Стародавньому Римі

Abstract

Диплом присвячений чаклунству та образу відьми у Стародавньому Римі. Автор приходить до висновків, що римські жінки досить часто зверталися до традиційних лікувальних заходів, що були щільно поєднані з магічними уявленнями. В першу чергу слід говорити про гомеопатичні заходи. Подібні методи практикували старі жінки, яких називали різними іменами, або просто «старими» чи взагалі «відьмами». У римлян важливе місце посідало поняття «заздрощів», яке сприймалося як деяка сила, що становить загрозу для здоров’я. Уявлення про неї перетиналися зі стереотипами про жінок як злочинців, які скоюють злочин заздрості, жінок-знахарок часто зіставляли з літературними відьмами. В античному сенсі «відьма» – це жінка, яка володіє магічними силами і практикує чаклунство. І давньогрецькі, і римські відьми вирізняються як своїми магічними методами, так і різними навичками. Джерела практично завжди говорять про жінок-відьом, але не про чоловіків-відьмаків. В давньогрецьких та римських уявленнях про відьом багато відмінностей. Загалом, римські відьми представлені набагато більш негативно, ніж грецькі. Кульмінація цього негативного образу спостерігається в латинській літературі Золотого та Срібного віків. Зазвичай римські відьми зображуються старими і потворними. Вони використовують складні й лякаючи магічні методи. Римські автори зазвичай поміщають своїх відьом у реальний світ. Привабливий вигляд грецьких відьом пов’язаний з тим, що негативне зображення надприродної сили не з’являється, принаймні, до V ст. до н. е. Літературні портрети римських відьом відносяться до пізнішого періоду. Відьми були представлені як злочинці, що підривають підвалини традиційних римських «нравів предків». Це пов’язано з римською політикою відновлення нравів після багатьох десятиліть громадянських війн у добу імператора Августа.

The diploma is devoted to witchcraft and the image of a witch in Ancient Rome. The author comes to the conclusion that Roman women quite often turned to traditional healing views, closely combined with magical ideas. First of all, we should talk about homeopathic views. Such methods were practiced by old women, who were called by different names, or simply «old» or even «witches». The Romans had an important concept of «envy», which was perceived as a certain force that posed a threat to health. Ideas about it intersected with stereotypes about women as criminals committing the crime of envy, women healers were often compared with literary witches. In the ancient sense, a «witch» is a woman who has magical powers and practices witchcraft. Both ancient Greek and Roman witches differ in both their magical methods and different skills. Sources almost always talk about witches, but not about sorcerers. There are many differences between the ancient Greek and Roman representations of witches. In general, Roman witches are portrayed in a much more negative light than Greek witches. This negative image culminates in the Latin literature of the Golden and Silver Ages. Roman witches are usually depicted as old and ugly. They use complex and frightening magical methods. Roman authors usually place their witches in the real world. The attractive appearance of Greek witches is due to the fact that the negative image of supernatural power does not appear until at least the 5th cent. B. C. Literary portraits of Roman witches belong to a later period. Witches were presented as criminals who undermine the foundations of traditional Roman «mos maiorum». This is due to the Roman policy of restoring morals after many decades of civil wars during the time of emperor Augustus.