Катастрофічний досвід двох українських погранич як предмет антропологічних студій

Abstract

У пропонованій розвідці здійснено спробу відстежити основні складники антропологічного катастрофізму другої половини ХХ – початку ХХІ століття, типові для двох погранич – українсько-російського та українсько-білоруського. Пограничні території для висвітлення окресленої проблематики вибрані не випадково, оскільки саме на їхніх теренах катастрофу як категорію антропологічного дискурсу можна прочитати виразніше. Актуальність вибраної проблематики посилено й тим, що термінологічного поняття «антропологія катастрофи» на позначення наукового напряму в українському інформаційному полі фактично немає, а компонентну структуру антропології катастрофи й досі недостатньо деталізовано, не відпрацьовані й не обґрунтовані критерії оцінювання цих компонентів.

В предлагаемом исследовании предпринята попытка отследить основные составляющие антропологического катастрофизма второй половины ХХ – начала XXI века, характерные для двух пограничных территорий – украинско-российского и украинско-белорусского. Пограничье для освещения этой проблематики выбрано не случайно, поскольку именно на его историко-культурных просторах катастрофа как категория антропологического дискурса прочитывается более четко. Актуальность проблематики усиливается благодаря тому, что терминологическое понятие «антропология катастрофы» для обозначения научного направления в украинском информационном поле фактически отсутствует, а компонентная структура антропологии катастрофы до сих пор недостаточно детализирована, не отработаны и не обоснованы критерии оценки этих компонентов.

The proposed study attempts to trace the main components of the anthropological catastrophism of the second half of the XX – beginning of the XXI century, characteristic of the two border territories – Ukrainian-Russian and Ukrainian-Belarusian. Borderlands to highlight this problematic is not chosen by chance since it is in its historical and cultural spaces that a catastrophe as a category of anthropological discourse can be read more clearly. The terminology of the “anthropology of disaster” is virtually absent to indicate the scientific direction in the Ukrainian information field, and the component structure of the anthropology of the catastrophe is still not sufficiently detailed. The evaluation criteria for these components have not been worked out and substantiated. The urgency of the problem is reinforced by this fact.