Особливості психологічного благополуччя та часової перспективи в умовах психологічної реінтеграції

Abstract

У кваліфікаційній роботі представлено результати емпіричного дослідження психологічного благополуччя та часової перспективи серед осіб молодого (20 - 25 років) та зрілого (45–55 років) віку, які проходять процес психологічної реінтеграції у зв’язку з вимушеною зміною країни проживання. На основі методик К. Ріфф (SPWB) та Ф. Зімбардо (ZTPI) виявлено вікові особливості адаптаційних ресурсів. Результати дослідження засвідчили, що молоді респонденти мають вищі показники психологічного благополуччя за ключовими шкалами (особистісне зростання, автономія, самоприйняття, позитивні стосунки) та більш збалансовану часову перспективу — з вираженою орієнтацією на майбутнє та гедоністичне теперішнє. Зрілі респонденти виявили стабільні показники самоприйняття, управління середовищем і позитивного минулого, проте нижчі оцінки щодо цілей у житті та особистісного зростання. Статистичний аналіз ( підтвердив гіпотезу дослідження про переваги молоді у контексті суб’єктивного благополуччя та адаптаційної гнучкості в умовах життєвих змін.The qualification thesis presents the results of an empirical study of psychological well-being and time perspective among young (20 – 25 years old) and mature (45–55 years old) individuals undergoing psychological reintegration due to forced migration. Based on the use of K. Ryff’s Psychological Well-Being Scales (SPWB) and P. Zimbardo’s Time Perspective Inventory (ZTPI), the study revealed age-related specifics of adaptive resources. The findings indicate that young respondents show significantly higher levels of well-being (in personal growth, autonomy, self-acceptance, and positive relationships) and a more balanced time orientation, dominated by future-focused and hedonistic present perspectives. Mature participants demonstrated stronger scores in selfacceptance, environmental mastery, and positive past orientation, yet showed lower scores in goal-setting and personal growth. Statistical analysis (Pearson correlation and Mann–Whitney U test) confirmed the hypothesis that young individuals possess more psychological flexibility and higher well-being in the context of reintegration.