Еволюція педагогічних концептів у контексті цифрової трансформації освітнього процесу

Abstract

Дослідження присвячене комплексному аналізу еволюції педагогічних концептів у контексті диджиталізації вищої освіти та обґрунтуванню теоретичної моделі, що відповідає парадигмі «зміни як норми». Теоретичний аналіз довів вичерпання потенціалу інструктивістської моделі в умовах відкритого доступу до знань, інформаційного перенасичення та трансформації когнітивних стилів цифрових поколінь. Встановлено, що адекватною відповіддю на перманентну технологічну й соціальну турбулентність є перехід від ідеї «нової норми» до концепції постійної змінності. Ключовими детермінантами трансформації визначено запити ринку праці, стандарти European Higher Education Area, очікування цифрових поколінь і технологічні драйвери. Доведено, що ефективність диджиталізації визначається глибиною інтеграції педагогічного, технічного та організаційного компонентів. Порівняльний аналіз показав відмінності між світовими та українськими практиками: у провідних університетах, зокрема Massachusetts Institute of Technology, Stanford University, Aalborg University та Aalto University, змішане навчання, гейміфікація, PBL і ШІ-персоналізація спрямовані на підвищення ефективності та конкурентоспроможності освіти. В Україні ці підходи набули характеру «екстремальної адаптації», забезпечуючи безперервність навчання в умовах пандемії та війни. Теоретичний синтез дозволив запропонувати модель «єдиного освітнього континууму» – п’ятирівневу динамічну екосистему, що забезпечує безшовні переходи між форматами навчання, часовими режимами, ролями учасників та освітніми даними.The study provides a comprehensive analysis of the evolution of pedagogical concepts within the digitalization of higher education and develops a theoretical model aligned with the paradigm of “change as the norm.” The theoretical review demonstrates that the instructivist model has exhausted its potential in the context of open knowledge access, information overload, and shifts in the cognitive styles of digital generations. The research argues that replacing the illusion of a “new normal” with the concept of permanent change is the only adequate response to ongoing technological and social turbulence. The main determinants of transformation include labour-market competence demands, European higher education standards, expectations of digital learners, and technological drivers. Digitalization effectiveness is shown to depend on the depth of integration achieved through the synergy of pedagogical, technical, and organizational components. The comparative analysis reveals substantial differences between global and Ukrainian practices. While leading universities develop blended learning, gamification, problem-based learning, and AI-driven personalization to enhance efficiency and market responsiveness, in Ukraine these approaches function as tools of extreme adaptation ensuring educational continuity during crises such as the pandemic and war. The theoretical synthesis results in the conceptual model of a “single educational continuum” — a five-level dynamic ecosystem enabling seamless transitions across learning formats, temporal modes, participant roles, and data environments.