Християнізація Візантії у ІV-VI століттях

Abstract

В роботі аналізується один з ключових процесів пізньоантичної історії – поступове утвердження християнства в якості домінантної релігії й «культурної призми» ранньої Візантії. Християнізація розглядається в соціальному, культурному й політичному вимірах, з акцентом на трансформацію цінностей й уявлень жителів пізнього Риму. Перший розділ спрямований на висвітлення стану історіографії проблеми, а також на опис джерельної бази й методології роботи. Центральна увага другого розділу приділена взаємодії між імператорською владою, християнами й язичниками. Третій розділ присвячений змінам у структурі пізньоантичного міста, а також відходу культурних ідеалів від традиційної пайдеї до нової моделі «святого аскета». Робота демонструє, що християнізація Візантії була нерівномірним й невертикальним процесом, який розгортався не «згори вниз», а через поступову еволюцію, постійне балансування й компроміси.

The study analyzes one of the key processes of Late Antique history—the gradual establishment of Christianity as the dominant religion and the primary “cultural lens” of early Byzantium. Christianization is examined in its social, cultural, and political dimensions, with emphasis on the transformation of values and mentalities among the inhabitants of Late Roman society. The first chapter outlines the state of historiographical research on the topic, as well as the source base and methodological framework of the work. The second chapter focuses on the interaction between imperial authority, Christians, and pagans. The third chapter is devoted to the changes in the structure of the Late Antique city and to the shift in cultural ideals from traditional paideia to the emerging model of the ‘holy ascetic.’ The study demonstrates that the Christianization of Byzantium was an uneven and non-vertical process, unfolding not “from the top down” but through gradual evolution, continual negotiation, and compromise.