Часова перспектива як чинник психологічної стійкості та адаптації у військовослужбовців

Abstract

У роботі здійснено теоретико-емпіричне дослідження часової перспективи як чинника адаптації та психологічної стійкості у військовослужбовців. На основі аналізу наукових джерел уточнено зміст і взаємозв’язки понять «психологічна стійкість», «життєстійкість», «стресостійкість», «адаптація» та «часова перспектива», визначено їх роль у психічній регуляції військовослужбовців. Емпірична база дослідження склала 154 військовослужбовців віком від 30 до 57 років, які проходять службу в різних підрозділах. Для оцінювання часових орієнтацій, рівня адаптації та психологічної стійкості застосовано комплекс психодіагностичних методик, а результати проаналізовано за допомогою описової статистики, кореляційного та множинного регресійного аналізу. Встановлено, що конструктивні часові орієнтації – орієнтація на майбутнє та позитивне минуле – виконують функцію значущих психологічних ресурсів, що прогнозують підвищення адаптаційного потенціалу та психологічної стійкості військовослужбовців. Натомість фіксація на негативному минулому та фаталістичне сприйняття теперішнього знижують адаптацію та психологічну стійкість. Доведено, що часові орієнтації військовослужбовців мають суттєвий вплив на рівень їхньої психологічної стійкості та адаптації, виступаючи не лише корелятами, але й вагомими предикторами внутрішніх ресурсів подолання стресу.

The thes ispresentsa the oretical an dempirical study of time perspective asafactor in the adaptation and psychological resilience of military personnel. Based on an analysis of scientific sources, the content and interrelations of the concepts "psychological resilience,""hardiness,""stress resistance,""adaptation," and "time perspective" are clarified, and their role in the psychic regulation of military personnel is determined. The empirical basis of the study comprised 154 military personnel, aged 30 to 57, serving in various units. A set of psychodiagnostic methods was used to assess time orientations, adaptation levels, and psychological resilience. The results were analyzed using descriptive statistics, correlation analysis, and multiple regression analysis. It was established that constructive time orientations – a future orientation and a positive past orientation – function as significant psychological resources that predict an increase in the adaptive potential and psychological resilience of military personnel. Conversely, a fixation on the negative past and a fatalistic perception of the present reduce adaptation and psychological resilience. It is proven that the time orientations of military personnel have a significant impact on their level of psychological resilience and adaptation, acting not only as correlates but also as important predictors of internal resources for coping with stress.