Наукові роботи студентів та аспірантів. Філософський факультет

Постійне посилання зібрання

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 20 з 31
  • Документ
    Інтермедіальність мистецтва як концепт інклюзивної виставки
    (Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Фуйор, П.В.
    Однією з найбільш значущих тенденцій сучасного мистецтва є створення художніх проектів на перетині різних медіа: візуальних, текстуальних, аудіальних, тактильних. Це подолання специфічності медіа, яке варто розуміти не тільки як засіб комунікації, а й як саме повідомлення (М. Маклюен) в сучасному культурологічному і мистецтвознавчому дискурсі досить часто позначають концептом «інтермедіальність». Твори інтермедіального мистецтва, що можуть поєднувати живопис, музику, театр і такі напрямки сучасного мистецтва як touch-аrt, подібні до того, що німецький композитор Ріхард Вагнер називав Gesameltkunstwerk – тотальним твором мистецтва [2]. Саме він першим спробував пояснити необхідність з'єднання музики з поезією, вказуючи на її подальшу неможливість бути відокремленою. Він розподілив мистецтва на дві групи. У першій були музика, поезія й танець, які створюються зусиллям творчого генія; у другій – живопис, скульптура і архітектура, коли митець лише придає форму матеріальному носію.
  • Документ
    Подолання відчуження та примирення з Іншим: вплив Геґелевої критики Канта на становлення ідеї дискурсивної етики та комунікативної філософії
    (Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Терещенко, Ю.Д.
    Роздуми про засади ефективної міжкультурної комунікації не є винаходом сучасної філософії, своїм корінням вони занурені в далеке філософське минуле. Однією з ілюстрацій таких роздумів є розробки філософа К.-О. Апеля, який намагався використати здобутки критичної філософії І. Канта та системи Г. В. Ф. Геґеля у сьогоденній філософії для змалювання зв’язків між етикою та епістемологією та формування ідеї дискурсивної етики. Однією з фігур, яку сучасне філософування отримало від мислителів минулого та яка має бути переосмислена, є трансцендентальний підхід. За Апелем, нова версія трансцендентального підходу передбачає окреслення умов, за яких порозуміння є можливим.
  • Документ
    Метафора у постнекласичному пізнанні
    (норвезько-українська конференція, 2019-10-11) Овчаренко, Н.М.
    Метафора займає важливе місце у формуванні наукових термінів. У методології науки структуру пізнання визначає процес опосередкування. Е. Р. Решетнікова зазначає, що ключовим моментом розвитку наукової метафори є зміна оптичних метафор на оптико-дотикові, у свою чергу, механічних – на органічні, маскулінних – на фемінні, що характеризує зміни тенденцій у науці загалом [1, с. 7]. Щоб розглянути особливості функціонування метафори у постнекласичному пізнанні, звернемо увагу на те, що класична наука будувала абсолютно істинну картину дійсності, на відміну від постнекласичного періоду. Предметом вивчення некласичної та постнекласичної наук є складні системи, що самоорганізуються. На перший план у постнекласичній науці виводяться суб’єктність, конструктивізм та комунікативність, при цьому наголошується на прагматизації знання взагалі.
  • Документ
    Етика та естетика в антропології літератури – конфлікт чи співробітництво?
    (Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Москвін, Я.В.
    Зазвичай питання щодо етики в літературі обов’язково веде до питання щодо естетики (під якою можна розуміти все інше, що не може бути проінтерпретовано у практично-моральному сенсі). Ці два поняття утворюють вічну пару, хоча й вважаються деякими теоретиками протилежностями, які знаходяться у стані конфлікту. Наскільки література спроможна витримати бійню між чистою естетикою та літературним мораліте, чи залишиться щось в літературній творчості після того, як ми зіштовхнемо в ній красу та мораль? Чи не перетвориться література тільки на поле ідеологічних битв, якщо поставити на перше місце дбання про мораль і справедливість? Чи не втратить література своє призначення, якщо стане на кшталт живопису робити тільки естетичні замальовки (хоча і живопис має не тільки естетичну сторону)? Позицію верховенства етики в літературі підтримують та захищають ні хто інші як постмодерністи. Серед яких теоретики неомарксизму, фемінізму, психоаналізу, нового історизму (теорія М. Фуко та ін.) Цю боротьбу за мораль влучно визначив Г. Блум, який описував ситуацію в сучасній теорії літератури.
  • Документ
    Образи міжкультурної комунікації у творчості Є. Маланюка: варязькі візії
    (Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Чистотіна, О.О.
    Стратегіям часто передують образи – свідомо сконструйовані чи несвідомо засвоєні, вони визначають шляхи і моделі комунікації. Україна вписується в європейський контекст посередництвом певних просторових образів: це і накинуте «винайдення Східної Європи», і рідкі розвідки з власного межування та маркування теренів. На тлі звичних солодкавих метафор романтизму інтригуючим дисонансом постає просторова поетика Євгена Маланюка. Маланюкову історіософську лірику можна наважитись назвати не(до)читаною – її автор недоречний всюди: він надто інтелектуально-саркастичний (із кричуще зухвалими образами) для ура-патріотів, надто пафосно-державницький (із надміром великих літер) для лівих інтелектуалів і надто відвертий для коректної доби.
  • Документ
    Міжкультурна комунікація та архітектурний простір освіти: антропологічний аспект
    (Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Камардаш, Н.В.
    Простір в антропологічному розумінні – це центральний елемент соціального життя, якому люди «дарують смисл» і який зумовлює їх історію буття на суб’єктивному та глобальному рівнях. Перебування в певному місці і в певний час формує відповідний соціокультурний досвід. Простір завжди «опанований» різними соціальними спільностями; місце – локалізований досвід конкретного суб’єкта - інсайдера, якому цей досвід дозволяє брати участь в певних діях [5, с. 398]. Отже, культура місця, в якому відбувається навчання, яке завжди передбачає комунікацію, впливатиме як на сприйняття статусу суб’єктів комунікації, так і на отриману інформацію.
  • Документ
    Сучасні та постмодерністські концепції природи та еволюції влади
    (Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2010) Зайдель, М.І.
    У статті аналізуються сучасні та постмодерністські концепції визначення поняття політичної влади. Значна увага приділяється двум напрямкам до розуміння політичної влади, які склались в рамках цих концепцій, – визначення політичної влади як асиметричних відносин та як колективного ресурсу.
  • Документ
    Європейська ідентичність: ліберально-демократична та ізоляціоністська перспективи
    (Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2011) Панченко, Т.В.
    У статті досліджується феномен наднаціональної європейської ідентичності як вищий рівень ієрархії ідентифікаційних практик людини. Перспективи європейської ідентичності оцінюються в контексті аналізу доктринальних підходів до її розвитку та особливостей їх реалізації. Доводиться результативність ізоляціоністської стратегії конструювання ідентичності й перспективність ліберально-демократичної.
  • Документ
    Партійна система України: проблема ефективності
    (Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2011) Назаренко, С.І.
    Стаття присвячена особливостям процесу становлення партійної системи в Україні, ступеню їхнього впливу на суспільно-політичне життя. Звернена увага на феномен клонування політичних партій, який особливо виявляється під час виборчих змагань. Розглядається ефективність партій і партійної системи в цілому в умовах несформованого громадянського суспільства в Україні.
  • Документ
    Homo criminalis: народження індивіда перехідного періоду
    (Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2012) Міщенко, А.В.
    Процес посткомуністичних трансформацій дуже складний у своїй багатоаспектності. Розглядається концепція феномена homo criminalis, індивіда перехідного періоду, яка дозволяє переосмислити значення неформальної компоненти політичних процесів у демократії, що народжується.
  • Документ
    Роль експорту озброень з України в ескалації збройних конфліктів у сучасному світі
    (Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2012) Кіт, О.О.
    Здійснено спробу визначити роль українського військового експорту в рамках деяких збройних конфліктів сучасності. В якості прикладу розглянуто три збройні конфлікти, де активно застосовувалося озброєння, закуплене в Україні, – Громадянська війна в Шрі- Ланці, Македонський конфлікт 2001 р., і Грузино-осетинський конфлікт 2008 р. Доведено, що експорт військової продукції з України може істотно впливати на перебіг і результати збройних конфліктів у державах-реципієнтах.
  • Документ
    Суперництво Росії і США в центральній Азії: причини та наслідки
    (Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2012) Єгорова, А.І.
    Аналізується вплив Росії та США на центральноазійський регіон. Особлива увага приділяється зіткненню інтересів цих двох великих держав у Центральній Азії. Розглядається участь зовнішньополітичних суб’єктів у внутрішній політиці центрально- азійських держав на прикладі Киргизстану. Зіткнення інтересів відбувалося у питаннях реалізації кольорових революцій, розташування військових баз, приєднання до міжнародних організацій тощо.
  • Документ
    Влада та бізнес у західному світі: трансформація взаємин на межі ХХ-ХХІ століть
    (Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2012) Зайдель, М.І.
    Аналізується специфіка взаємодії влади та бізнесу в країнах Заходу в умовах глобальних соціальних змін, що зумовлені пануванням неоліберальної доктрини. Розглядаються механізми співпраці держави та приватного капіталу заради досягнення суспільного блага. Акцентується увага на викликах для демократії, що несе зближення владного ресурсу та могутність корпорації.
  • Документ
    Інститут громадянства в контексті конституційних перетворень в Україні
    (Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2012) Головко, В.М.
    Аналізуються особливості конституційних перетворень в Україні у контексті співвідношення сучасних теоретичних концепцій державотворення „нація-держава” та „держава-нація”, а також досліджується роль інституту громадянства як інтегруючого чинника у цьому процесі. Увага фокусується на особливостях функціонування громадянства як механізму „включення/виключення” індивідів і груп із політичного процесу та політичної нації, для чого подається порівняльний аналіз традицій і законодавчих імплементацій громадянства в Україні та суміжних країнах .
  • Документ
    Теорія голосування: процедури, критерії, парадокси
    (Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2012) Авксентьєв, А.О
    Дослідження містить порівняльний аналіз деяких процедур голосування у їхньому співвідношенні до раціональних «критеріїв справедливості»і. Розглядаються „парадокси” теорії голосування, а також специфічні особливості кожної моделі. Актуальність теми пов’язана з необхідністю визначення оптимальної процедури для проведення виборів різних рівнів в Україні, яка б найвищою мірою забезпечувала справедливе представництво інтересів виборців.
  • Документ
    Революция как восстановление группой идентичности
    (ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2013-04) Гужва, А.А.
  • Документ
    ХІІ Археологический съезд и харьковская византинистика
    (2013) Домановская, М.Е.
    В статье исследуется роль ХІІ Археологического съезда в развитии византинистики в Харьковском университете в начале ХХ в. На основании анализа состава участников съезда, содержания византиноведческих докладов и научных дискуссий установлено, что ХІІ Археологический съезд в значительной мере способствовал формированию академического сообщества ученых-византинистов Российской империи, а многие доклады по византиноведению сохранили ценность и для современной науки. Установлено, что ХІІ Археологический съезд для харьковских византинистов был едва ли не единственной возможностью презентации результатов собственных исследований, в которых преобладало обращение к византийской проблематике в контексте истории южных славян и Московского царства. In the paper the role of XII Archaeological Congress in the development of Byzantine at Kharkov University in the early twentieth century is investigated. Based on the analysis of the participants of the Congress, the content of Byzantine reports and scientific discussions revealed that XII Archeological Congress largely contributed to the formation of the academic community of scholars, Byzantine Studies of the Russian Empire, and many reports have kept the value of Byzantine studies and modern science. Found that XII Archeological Congress for Byzantine Studies in Kharkiv was perhaps the only way to present the results of their own research, which is dominated by an appeal to the Byzantine issues in the context of the history of the South Slavs and Moscow State.
  • Документ
    М. О. Лавровський (1825–1899) про русько-візантійські угоди Х ст.
    (2013) Домановська, М.Є.
    У статті здійснено спробу історіографічного аналізу праці професора Харківського університету М. О. Лавровського «О византийском элементе в языке договоров русских с греками» (1853), що передбачає оцінку внеску науковця в дослідження русько-візантійських угод Х ст. В статье осуществлена попытка историографического анализа работы профессора Харьковского университета Н. А. Лавровского «О византийском элементе в языке договоров русских с греками» (1853), что предполагает оценку вклада ученого в исследование русско-византийских соглашений Х в. In the article is made an attempt of historiographical analysis of work by professor of Kharkiv University M. O. Lavrovsky «About Byzantine elemente in the language of Treaties Russians with Greeks» (1853), which provides for assessment of the contribution of the scientist into researching of the Rus-Byzantine Treaties of the tenth century.
  • Документ
    Візантиністика в навчальних курсах історико-філологічного факультету Харківського університету (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)
    (2013) Домановська, М.Є.
    В статті розглядається візантиністика в загальних та спеціальних навчальних курсах історико-філологічного факультету Харківського університету (ІІ пол. ХІХ – початок ХХ ст.). На основі вивчення діловодної документації Харківського університету, учбових програм та лекційних курсів визначається обсяг та зміст візантологічної проблематики у навчальному процесі.