Із історії харківської медичної школи
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/2673
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Л.Л. Гіршман : [За матеріалами науково-бібліографічного відділу Центральної наукової бібліотеки](Харків : Друкарня Харківського університету, 1951-02-12) Швалб, М.Г.«В 1860 році Л.Л. Гіршман закінчив медичний факультет Харківського університету. З 1868 року, після захисту докторської дисертації «Материалы для физиологии цветоощущения», Л.Л. Гиршман працює приват-доцентом, далі – штатним доцентом, а з 1875 року професором створеної його зусиллями кафедри офталмології. Він починає вперше у Харкові читати самостійний курс очних захворювань» (М. Швалб).Документ Медик дев’ятнадцятого століття (записки)(Київ ; Харків : Державне літературне видавництво . Друкарня ім. Фрунзе. Харків, Донець-Захарж., 6., 1936-02) Мельніков-Разведенков, Н.Ф.На урочисте відкриття університету 17-29 січня 1805 року зібралися численні представники влади, громадянства, дворянства. Але серед них не було головного «винуватця свята» В.Н. Каразіна… Підгородні селяни, що називалися «військовими обивателями», «пожертвували» 125 десятин землі понад Сумським шосе, тобто в перекладі на сучасну топографію вони пожертвували весь масив землі від колишнього Університетського саду до Шатилівки, включаючи майдан Дзержинського з прилеглими до нього величезними будинками, що тягнуться тепер на всі сторони від Держпрому: у подовжньому напрямку – від вул. Андрія Іванова, к. Ветеринарної вулиці, до Міського парку; в поперечному напрямку – від вулиці Лібкнехта до Павлівки… Харківський медичний факультет був офіціально відкритий 17 січня 1805 року, за старим стилем, під назвою «Врачебного отделения» Харківського університету, в який входили ще такі три відділи: словесний (історико-філологічний), етико-політичний (юридичний) і математичний. (Мельніков-Разведенков Н.Ф.)Документ Голодный отёк(Харьков. Одесса : 3-я Гостипография им. т. Троцкого., 1923) Репрев, А.В.Менее чем через год от начала Великой Европейской войны, в 1915 году польскими писателями Будзинским и Хелковским описаны (Рrzeglad lekarski 15 г. № 54) появившиеся в Галиции случаи „отечной болезни"; к этому же времени относятся случаи „голодного отека" в Польше, описанные Н. Strauss’oм (Меd. Кlin. № 39—15 г.). С возникновением концентрационных лагерей для военнопленных русских и французов, где питание было крайне недостаточное, стала развиваться среди них настоящая эпидемия „голодного отека". Описания отечной болезни делались все чаще и чаще. Rubner высчитал, что каждый немец за время блокады Германии потерял 15% из веса своего тела органических веществ. Из данных профессора Репрева относительно питания Харьковских жителей в 1919 году вывод таков, что уже тогда питание было у многих подорвано недоеданием. Некоторые из жителей Харькова тогда уже потеряли 20%—25% своего веса.