Медичний факультет

Постійне посилання на розділhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/42

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 3 з 3
  • Ескіз
    Документ
    Прогностически значимые критерии эффективности и контроля постоянной фибрилляции предсердий в зависимости от продолжительности интервала QТс
    (ХМАПО, 2012) Кулик, В.Л.; Яблучанский, Н.И.; Солдатенко, И.В.; Томина, Е.Е.
    У пацієнтів з постійною фібриляцією перед¬сердь (ПФП) ретроспективно оцінено прогнос¬тично значущі критерії ефективності контр¬олю частоти шлуночкових скорочень (ЧШС) , у різних класах тривалості QТс. Серед вивче¬них клінічних ознак і показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) статистично значущи¬ми критеріями ефективності контролю ЧШС у пацієнтів з нормальним QТс виявилися систо¬лічний артеріальний тиск, частота шлуночкових скорочень, розмір лівого передсердя, загальна потужність спектра ВСР, співвідношення LF/НР; у пацієнтів із подовженим QТс — вік, діастолічний артеріальний тиск, тривалість інтервалу QТс, фракція викиду лівого шлуночка, співвідношення LF/НР.
  • Ескіз
    Документ
    Клінічне значення тривалості інтервалу QT у діагностиці та медикаментозному контролі постійної фібриляції передсердь
    (ХНМУ, 2012-11-23) Кулик, В.Л.
    Вивчено клінічне значення тривалості QTc в діагностиці та медикаментозному контролі постійної фібриляції передсердь для розробки пропозицій щодо підвищення якості її діагностики і терапії. Дисертація присвячена визначенню клінічного значення тривалості QTc в діагностиці та медикаментозному контролі постійної фібриляції передсердь. На підставі вивчення клініко-інструментальних показників (тривалість QTc, систолічний та діастолічний артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, частота шлуночкових скорочень, розмір лівого передсердя, товщина задньої стінки лівого шлуночка, кінцево-діастолічний діаметр лівого шлуночка, кінцево-систолічний діаметр лівого шлуночка, кінцево-діастолічний об'єм лівого шлуночка, кінцево-систолічний об'єм лівого шлуночка, ударний об'єм лівого шлуночка, фракція викиду лівого шлуночка, функціональний клас серцевої недостатності, стадія серцевої недостатності, стадія артеріальної гіпертензії, функціональний клас стабільної стенокардії) у пацієнтів з постійною фібриляцією передсердь при надходженні, до, через 2 тижня, 1, 6 місяців та 1 рік від початку терапії аміодароном, бета-адреноблокаторами та їх комбінацією, встановлено, що терапія бета-адреноблокаторами у пацієнтів з постійною фібриляцією передсердь забезпечує досягнення жорсткого контролю частоти шлуночкових скорочень у 38% пацієнтів з нормальним QTc і у 25% пацієнтів з подовженим QTc, м'якого контролю у 61% пацієнтів з нормальним QTc і 75% пацієнтів з подовженим QTc, позитивно позначаючись незалежно від його тривалості на функціональному класі серцевої недостатності, функціональному класі стабільної стенокардії, ступені артеріальної гіпертензії і гемодинамічних показниках лівого шлуночка. Доведено, що терапія аміодароном у пацієнтів з постійною фібриляцією передсердь у порівнянні з терапією бета-адреноблокаторами забезпечує більш ефективне досягнення жорсткого контролю частоти шлуночкових скорочень у 41% пацієнтів з нормальним QTc і у 36% пацієнтів з подовженим QTc, м'якого контролю у 59% пацієнтів з нормальним QTc і у 64% пацієнтів з подовженим QTc, призводить до зниження функціонального класу серцевої недостатності, функціонального класу стабільної стенокардії та поліпшення гемодинамічних показників лівого шлуночка, однаковим при нормальному та подовженому QTc. Встановлено, що терапія комбінацією аміодарону і бета-адреноблокаторів у пацієнтів з постійною фібриляцією передсердь у порівнянні з монотерапією бета-адреноблокаторами і аміодароном забезпечує більш ефективне досягнення жорсткого контролю частоти шлуночкових скорочень у 78% пацієнтв з нормальним QTc і у 65% пацієнтів з подовженим QTc, м'якого контролю у 22% пацієнтів з нормальним QTc і у 35% пацієнтів з подовженим QTc, знижуючи функціональний клас серцевої недостатності, функціональний клас стабільної стенокардії, ступінь артеріальної гіпертензії і зменшуючи розміри лівого передсердя з позитивним впливом на гемодинамічні показники лівого шлуночка незалежно від тривалості QTc. Доведено, що прогностично значущими критеріями ефективності контролю частоти шлуночкових скорочень у пацієнтів з нормальним QTc є сістолічний артеріальний тиск (F = 3,8), частота шлуночкових скорочень (F = 3,9), розмір лівого передсердя (F = 3,2) і у пацієнтів з подовженим QTc – вік (F = 4, 4), діастолічний артеріальний тиск (F = 3,1), тривалість QTc (F = 5,6), фракція викиду лівого шлуночка (F = 3,1).
  • Ескіз
    Документ
    Тривалість коригованого інтервалу QT та частота виявлення внутрішньошлуночкових блокад залежно від клінічних ознак фібриляції передсердь
    (2011-03) Кулик, В.Л.; Яблучанський, М.І.; Кулик, В.О.; Каменська, Е.П.
    У 157 пациентов в возрасте (65 ± 10) года с фибрилляцией предсердий (ФП) давностью (7 ± 6) года изучены продолжительность корригированного интервала QT (QTc) и частота встречаемости внутрижелудочковых блокад в зависимости от клинических признаков ФП. Продолжительность QTc и частота внутрижелудочковых блокад у мужчин превышали таковые у женщин (418 мс ± 46 мс и 414 мс ± 38 мс соответственно; p > 0,05; 32 и 12 % соответственно) и увеличивались с возрастом. Продолжительность QTc в группе с пароксизмальной и персистирующей ФП была такой же, как и в группе с постоянной ФП: (414 ± 41) мс и (418 ± 44) мс соответственно (p > 0,05). Частота встречаемости внутрижелудочковых блокад в группах была примерно одинакова. Не отмечено зависимости продолжительности QTc отфункционального класса сердечной недостаточности (СН), но с его увеличением частота встречаемости внутрижелудочковых блокад возрастала. С увеличением стадии СН наблюдались удлинение QTc и увеличение количества разновидностей внутрижелудочковых блокад. С увеличением КДД ЛЖ возрастали продолжительность QTc и частота встречаемости внутрижелудочковых блокад. Сочетание более длинного QTc c большей частотой встречаемости внутрижелудочковых блокад ассоциируется с мужским полом, старческим возрастом, постоянной формой фибрилляции предсердий, IIБ стадией СН, повышенным конечнодиастолическим размером и меньшей толщиной стенки левого желудочка.