Спеціалізовані вчені ради

Постійне посилання на розділhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/1327

У цьому розділі розміщуються дисертації науковців Каразінського університету, що захищені в ньому або в іншому науковому закладі (в будь-які роки).

Бажано, до опису дисертаційної роботи додати файли з текстом дисертації, текстом автореферату та відгуками (у форматі pdf).

Посилання на цей документ можна розмістити на сайті факультету на сторінці відповідної Спеціалізованої ради.

Переглянути

Фільтри

20171

Налаштування

Автор: search.filters.author.Довганюк, Е.В.Ключові слова: search.filters.subject.еволюція

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Еволюція концепту КРАСА в англомовному дискурсі XIV – XXI століть (дисертація)
    (2017-09-11) Довганюк, Е.В.
    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 «Германські мови». – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна МОН України, Харків, 2017. У дисертації реконструйовано універсальний телеономний ознаковий концепт естетики КРАСА, вербалізований лексичними засобами англійської мови, визначено його зміст, структуру, напрям і тип історичних трансформацій у дискурсі XIV – XXI століть. Обʼєктом аналізу є концепт КРАСА (людини), а предметом – концептуальні ознаки КРАСИ, репрезентованої лексичними засобами англійської мови, та їх діахронічне варіювання в британському художньому дискурсі. Важлива роль КРАСИ як однієї з естетичних цінностей англійської лінгвокультурної спільноти, з одного боку, та використання для аналізу концепту апарату новітньої когнітивно-дискурсивної парадигми в її діахронічному аспекті, з іншого, засвідчують актуальність такої розвідки. Матеріалом дослідження є 65 лексем – прямих номінацій концепту КРАСА та переносні найменування, відібрані з тезаурусів англійської мови та електронних корпусів даних художнього дискурсу Великої Британії (Corpus of Middle English Prose and Verse, Google Books Corpora, British National Corpus). Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше виопрацьовано концептуальні характеристики КРАСИ та тенденції діахронічного варіювання концепту в англійському дискурсі ХIV – ХХI століть. Зокрема: розкрито архетипні засади КРАСИ, визначено місце концепту в англомовній картині світу та таксономічній категорії ВИЩІ УНІВЕРСАЛЬНІ ЦІННОСТІ, відстежено динаміку засобів номінації концепту КРАСА в окремі історичні періоди та структуровано його номінативне поле, змодельовано фрейм концепту КРАСА з урахуванням типу звʼязків між слотами, виявлено поняттєво-образно-ціннісні характеристики концепту КРАСА в дискурсі та діапазон концептуальних метафор уключно, виокремлено його інваріантні та діахронічно варіативні ознаки в окремі періоди та загальний напрям еволюції, а також деталізовано алгоритм аналізу лінгвокультурного концепту в діахронії. Отримані результати можуть бути використані в курсах лексикології англійської мови (розділи «Лексична семантика»), загального мовознавства («Мова й мислення»), у спецкурсах із когнітивної лінгвістики, у теорії й практиці лексикографії, у подальших наукових дослідженнях студентів і аспірантів. У першому розділі «Принципи аналізу концепту КРАСА в діахронії» критично узагальнено підходи до вивчення концепту КРАСА в лінгвістиці та в суміжних науках, принципи когнітивно-дискурсивного вивчення концептів у діахронії, розроблено методику та алгоритм аналізу концепту КРАСА. Концептуальні ознаки КРАСИ, винайдені в гуманітарних науках, засвідчують його синкретичну духовно-матеріальну природу, що сходить до античних ідей калокагатії. КРАСА належить до тріади вищих універсальних цінностей ІСТИНА – ДОБРО – КРАСА та входить до смислового ядра ціннісної системи англомовного соціуму. Концепт КРАСА акумулює знання про властивості світу за здебільш естетичними ознаками, виконує функції означення, а отже належить до концептів ознакового типу. КРАСА – концепт естетики, що зазнає історичного варіювання відповідно до змін естетичних норм згідно з трьома окремими періодами, визнаними в історії естетики: передвідродження та Відродження (XIV – XVI ст.), епоха класицизму (XVII – XIX ст.) і наш час (XX – XXI ст.). У другому розділі «Концептуальні ознаки концепту КРАСА: історичний інваріант» виявлено етимологічні й передконцептуальні характеристики концепту КРАСА, його аксіологічні й категоріальні ознаки. Здійснено семантичний і концептуальний аналіз первинних номинацій КРАСИ і встановлено ім’я концепту – beautiful (adj.), змодельовано ЛСП «Beautiful», описано концептуальні метафори й метонімії як способи актуалізації концепту в дискурсі. Етимологічний шар концепту КРАСА включає значення: «чемність», «зовнішність», «привабливість» і мотивоване ним «спокусливість». Внутрішня форма найменувань КРАСИ – «естетична позитивна оцінка» передбачає синкретичність етичної і естетичної оцінки КРАСИ. Ім’ям концепту є лексема beautiful (adj.), яка серед однокорінних лексем інших частин мови має найбільшу повноту значень і домінує за частотністю у дискурсі. Семантичний простір номінацій концепту структурований ЛСП «Beautіful» з домінантою beautiful (adj.) і трьома радіально-ланцюжковими мікрополями – «Pleasant», «Attractive», «Perfect» з розширеннями до кожного, що охоплюють відповідні синонімічні ряди. Серед них у прямий спосіб до КРАСИ апелюють лише значення, профільовані у домені ЛЮДИНА, субдоменах ВНУТРІШНЄ / ЗОВНІШНЄ (ЛЮДИНИ). Історичний інваріант фрейму КРАСА – це єдність двох слотів PLEASANT і ATTRACTIVE та їх розширень, поєднаних за схемами специфікації і каузації. Образно-ціннісний складник концепту КРАСА актуалізовано в художньому дискурсі здебільш засобами концептуальної метафори. Інваріантний набір корелятів, мапованих на референт КРАСА (метафоричний діапазон концепту), охоплює концепти з доменів ФІЗИЧНИЙ ОБ’ЄКТ та ЛЮДИНА; вони утворюють концептуальні метафори структурного та онтологічного типів. Орієнтаційний тип метафор представлений КРАСА є ЗВЕРХУ / ВСЕРЕДИНІ. У третьому розділі «Історичні трансформації концепту КРАСА в мовній картині світу та дискурсі XIV – XXI століть» описано варіювання поняттєво-ціннісного й образно-ціннісного складників концепту, визначено загальний вектор його розвитку, який охоплює всі провідні складники концепту та відповідає еволюційному типу кладогенезу – поступовому розгалуженню. У XIV – XXI ст. простежується поступовий зсув домінування моральної КРАСИ на користь чуттєвої, тілесної. У структурі концепту превалюють семантичні ознаки, профільовані у субдомені ВНУТРІШНЄ домену ЛЮДИНА, а його номінативна щільність є низькою порівняно з іншими епохами. У сучасній англійській лінгвокультурі варіативні характеристики концепту КРАСА профільовано переважно у субдомені ЗОВНІШНЄ домену ЛЮДИНА. Відповідно до домінування матеріальних цінностей над традиційними етичними ознаки КРАСИ витлумачуються через секс і гламур, розширюється набір лексем мікрополя «Perfect». Діапазон концептуальних метафор КРАСИ зазнає історичного варіювання: так, у період Відродження діахронічно змінними корелятами є СКРОМНІСТЬ, ВІРА і ДИВО; у дискурсі класицизму система концептуальних метафор є найбільш розгалуженою, частотність вторинних номінацій КРАСИ найвища порівняно з усіма іншими періодами, з’являються структурні метафори з негативною оцінністю. У наш час до корелятів у діапазоні концептуальних метафор КРАСИ додаються ЗДОРОВ’Я та ГЛАМУР і СЕКС, що проектуються на референтний концепт КРАСА, утворюючи метафори КРАСА є ЗДОРОВ’Я; КРАСА є СЕКСУАЛЬНІСТЬ. До загальних тенденцій історичного варіювання ознакового концепту КРАСА належать аксіологічні трансформації: його сучасна оцінність є переважно утилітарна й матеріальна, в той час як в дискурсі ХIV-XVI століть домінує духовне сприйняття КРАСИ як блага, а у XVII-XIX століттях – її світське раціоналістичне розуміння. Результати дослідження є внеском у діахронічну когнітивну семантику (виявлення значень лексеми – імені концепту і структурування його ЛСП), лінгвокогнітивістику (визначення змісту й структури концепту КРАСА), теорію концептуальної метафори (трансформації набору метафоричних корелятів різного ступеню схематизації), історичну лінгвокогнітивістику (визначення діахронічного інваріанта і варіантів концепту). Перспективою роботи є дослідження діахронічного і міжкультурного варіювання концептів, що сприятиме розбудові історичного та компаративного напрямів лінгвокогнітивних студій.