Спеціалізовані вчені ради
Постійне посилання на розділhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/1327
У цьому розділі розміщуються дисертації науковців Каразінського університету, що захищені в ньому або в іншому науковому закладі (в будь-які роки).
Бажано, до опису дисертаційної роботи додати файли з текстом дисертації, текстом автореферату та відгуками (у форматі pdf).
Посилання на цей документ можна розмістити на сайті факультету на сторінці відповідної Спеціалізованої ради.
Переглянути
5 результатів
Результати пошуку
Документ Філософсько-антропологічний вимір творчої спадщини М. Метерлінка(2021) Чернігова, Тетяна ЛеонідівнаОбґрунтовано головну роль у художницькій парадигмі М. Метерлінка містичного елементу, де реалізовувалася притаманна йому імпліцитна релігійність, яку він сам не визнавав, вважаючи себе скептиком і атеїстом. Здійснено філософсько-культурологічний аналіз засад творчості Метерлінка, в еволюції яких провідною тенденцією було посилення значущості оптимістично-моральної компоненти. В образно-символічній системі Метерлінка домінує діалектика естетичної категорії трагічного і рельєфно розгортається категорія прекрасного. Трагічне є своєрідним контрапунктом, який задається темою смерті та пов'язаний із містичним – невимовним, ірраціональним, пануючим над людиною. У Метерлінка наявні християнські смисли: у героях його драм угадуються риси відомих персонажів Святого Письма, а у сюжетах символічно репрезентовані біблійні алегорії. Уперше філософсько-антропологічну парадигму Метерлінка проаналізовано у контексті православної традиції ісихазму. Показано, що у цілому в еволюції Метерлінка, драматурга і філософа, явно проступає логіка його життєвої філософії: він йде від визначення внутрішнього трагізму і містичної основи буття до етичних висновків, до проповіді містичної моралі, коли трагізм долі долається вкладеною в людину мудрістю, що нескінченно вдосконалюється.Документ Філософсько-антропологічний вимір творчої спадщини М. Метерлінка(2021) Чернігова, Тетяна ЛеонідівнаДокумент Інтерпретація російської літератури в критиці Г. В. Адамовича на сторінках паризького щотижневика «Звєно»(2019-05-31) Лі, ЯліньУ дисертації досліджується інтерпретація російської літератури «першим критиком» російського зарубіжжя Г. Адамовичем на сторінках паризького щотижневика «Звєно». Особливості рецепції творчості класиків російської літератури ХІХ століття О. Пушкіна та М. Лермонтова обумовлені і загальнонаціональним значенням їхньої особистості та творчості, і поглядами автора критичних статей щодо природи поетичної творчості. Інтерпретація Г. Адамовичем творчості письменників, з якими його пов’язують особисті стосунки (І .Анненського, О. Блока, М. Гумільова, Д. Мережковського, З .Гіппіус, В. Ходасевича, І. Буніна, М. Цвєтаєвої, Г. Іванова, І. Одоєвцевої, Н. Теффі, М. Оцупа, М. Горького, М. Волошина, С. Єсеніна, В. Маяковського), має об’єктивний характер, збігається із сучасними оцінками творчості зазначених митців, які базуються на визначенні художніх досягнень письменника, а не на його ідеологічних засадах. Г. Адамович вважав, що політично заангажовані твори позбавлені художньої цінності, і довів це на прикладі оповідань і віршів Л. Сейфулліної, Б. Пільняка, Д. Бєдного, В. Інбер, М. Асєєва. Специфіка інтерпретації Г. Адамовичем творів К. Фєдіна, Вс. Іванова, Л. Лєонова, А. Ахматової, Б. Пастернака, М. Булгакова полягає в тому, що він вважав їх позбавленими радянської ідеологічної домінанти. Критик високо оцінює їхні здобутки. Естетичні й літературно-критичні позиції Г. Адамовича виявляють його спробу представити російську літературу різних епох, а також російську радянську літературу як цілісну систему в контексті світового літературного процесу.Документ Закономірності психологічної адаптації людини на сучасному етапі еволюції(2019-03-29) Луценко, О.Л.Метою дослідження є виявлення зв’язків сучасних психологічних рис і поведінки людини з її еволюційним минулим та визначення адаптивних функцій даних рис і поведінки як проявів закономірностей психологічної адаптації людини на сучасному етапі еволюції.До основних результатів дослідження належить системне застосування відносно нового для психології еволюційно-психологічного підходу як теоретичного підґрунтя для планування та інтерпретації власних досліджень, що дозволило виявити першоджерела та первинні причини низки актуальних психологічних проблем сучасності. Для детальних досліджень була обрана низка патернів проблемної поведінки зі сфер гендерної, сімейної, політичної психології, психології здоров’я, агресії та когнітивної психології. Показано, що для їх вивчення недостатньо досліджень, які зосереджені на онтогенезі людини, оскільки універсальність у часі та просторі, складність корекції, зв’язок з виживанням та репродукцією вказують на їх філогенетичне походження.Документ Еволюція концепту КРАСА в англомовному дискурсі XIV – XXI століть (дисертація)(2017-09-11) Довганюк, Е.В.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 «Германські мови». – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна МОН України, Харків, 2017. У дисертації реконструйовано універсальний телеономний ознаковий концепт естетики КРАСА, вербалізований лексичними засобами англійської мови, визначено його зміст, структуру, напрям і тип історичних трансформацій у дискурсі XIV – XXI століть. Обʼєктом аналізу є концепт КРАСА (людини), а предметом – концептуальні ознаки КРАСИ, репрезентованої лексичними засобами англійської мови, та їх діахронічне варіювання в британському художньому дискурсі. Важлива роль КРАСИ як однієї з естетичних цінностей англійської лінгвокультурної спільноти, з одного боку, та використання для аналізу концепту апарату новітньої когнітивно-дискурсивної парадигми в її діахронічному аспекті, з іншого, засвідчують актуальність такої розвідки. Матеріалом дослідження є 65 лексем – прямих номінацій концепту КРАСА та переносні найменування, відібрані з тезаурусів англійської мови та електронних корпусів даних художнього дискурсу Великої Британії (Corpus of Middle English Prose and Verse, Google Books Corpora, British National Corpus). Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше виопрацьовано концептуальні характеристики КРАСИ та тенденції діахронічного варіювання концепту в англійському дискурсі ХIV – ХХI століть. Зокрема: розкрито архетипні засади КРАСИ, визначено місце концепту в англомовній картині світу та таксономічній категорії ВИЩІ УНІВЕРСАЛЬНІ ЦІННОСТІ, відстежено динаміку засобів номінації концепту КРАСА в окремі історичні періоди та структуровано його номінативне поле, змодельовано фрейм концепту КРАСА з урахуванням типу звʼязків між слотами, виявлено поняттєво-образно-ціннісні характеристики концепту КРАСА в дискурсі та діапазон концептуальних метафор уключно, виокремлено його інваріантні та діахронічно варіативні ознаки в окремі періоди та загальний напрям еволюції, а також деталізовано алгоритм аналізу лінгвокультурного концепту в діахронії. Отримані результати можуть бути використані в курсах лексикології англійської мови (розділи «Лексична семантика»), загального мовознавства («Мова й мислення»), у спецкурсах із когнітивної лінгвістики, у теорії й практиці лексикографії, у подальших наукових дослідженнях студентів і аспірантів. У першому розділі «Принципи аналізу концепту КРАСА в діахронії» критично узагальнено підходи до вивчення концепту КРАСА в лінгвістиці та в суміжних науках, принципи когнітивно-дискурсивного вивчення концептів у діахронії, розроблено методику та алгоритм аналізу концепту КРАСА. Концептуальні ознаки КРАСИ, винайдені в гуманітарних науках, засвідчують його синкретичну духовно-матеріальну природу, що сходить до античних ідей калокагатії. КРАСА належить до тріади вищих універсальних цінностей ІСТИНА – ДОБРО – КРАСА та входить до смислового ядра ціннісної системи англомовного соціуму. Концепт КРАСА акумулює знання про властивості світу за здебільш естетичними ознаками, виконує функції означення, а отже належить до концептів ознакового типу. КРАСА – концепт естетики, що зазнає історичного варіювання відповідно до змін естетичних норм згідно з трьома окремими періодами, визнаними в історії естетики: передвідродження та Відродження (XIV – XVI ст.), епоха класицизму (XVII – XIX ст.) і наш час (XX – XXI ст.). У другому розділі «Концептуальні ознаки концепту КРАСА: історичний інваріант» виявлено етимологічні й передконцептуальні характеристики концепту КРАСА, його аксіологічні й категоріальні ознаки. Здійснено семантичний і концептуальний аналіз первинних номинацій КРАСИ і встановлено ім’я концепту – beautiful (adj.), змодельовано ЛСП «Beautiful», описано концептуальні метафори й метонімії як способи актуалізації концепту в дискурсі. Етимологічний шар концепту КРАСА включає значення: «чемність», «зовнішність», «привабливість» і мотивоване ним «спокусливість». Внутрішня форма найменувань КРАСИ – «естетична позитивна оцінка» передбачає синкретичність етичної і естетичної оцінки КРАСИ. Ім’ям концепту є лексема beautiful (adj.), яка серед однокорінних лексем інших частин мови має найбільшу повноту значень і домінує за частотністю у дискурсі. Семантичний простір номінацій концепту структурований ЛСП «Beautіful» з домінантою beautiful (adj.) і трьома радіально-ланцюжковими мікрополями – «Pleasant», «Attractive», «Perfect» з розширеннями до кожного, що охоплюють відповідні синонімічні ряди. Серед них у прямий спосіб до КРАСИ апелюють лише значення, профільовані у домені ЛЮДИНА, субдоменах ВНУТРІШНЄ / ЗОВНІШНЄ (ЛЮДИНИ). Історичний інваріант фрейму КРАСА – це єдність двох слотів PLEASANT і ATTRACTIVE та їх розширень, поєднаних за схемами специфікації і каузації. Образно-ціннісний складник концепту КРАСА актуалізовано в художньому дискурсі здебільш засобами концептуальної метафори. Інваріантний набір корелятів, мапованих на референт КРАСА (метафоричний діапазон концепту), охоплює концепти з доменів ФІЗИЧНИЙ ОБ’ЄКТ та ЛЮДИНА; вони утворюють концептуальні метафори структурного та онтологічного типів. Орієнтаційний тип метафор представлений КРАСА є ЗВЕРХУ / ВСЕРЕДИНІ. У третьому розділі «Історичні трансформації концепту КРАСА в мовній картині світу та дискурсі XIV – XXI століть» описано варіювання поняттєво-ціннісного й образно-ціннісного складників концепту, визначено загальний вектор його розвитку, який охоплює всі провідні складники концепту та відповідає еволюційному типу кладогенезу – поступовому розгалуженню. У XIV – XXI ст. простежується поступовий зсув домінування моральної КРАСИ на користь чуттєвої, тілесної. У структурі концепту превалюють семантичні ознаки, профільовані у субдомені ВНУТРІШНЄ домену ЛЮДИНА, а його номінативна щільність є низькою порівняно з іншими епохами. У сучасній англійській лінгвокультурі варіативні характеристики концепту КРАСА профільовано переважно у субдомені ЗОВНІШНЄ домену ЛЮДИНА. Відповідно до домінування матеріальних цінностей над традиційними етичними ознаки КРАСИ витлумачуються через секс і гламур, розширюється набір лексем мікрополя «Perfect». Діапазон концептуальних метафор КРАСИ зазнає історичного варіювання: так, у період Відродження діахронічно змінними корелятами є СКРОМНІСТЬ, ВІРА і ДИВО; у дискурсі класицизму система концептуальних метафор є найбільш розгалуженою, частотність вторинних номінацій КРАСИ найвища порівняно з усіма іншими періодами, з’являються структурні метафори з негативною оцінністю. У наш час до корелятів у діапазоні концептуальних метафор КРАСИ додаються ЗДОРОВ’Я та ГЛАМУР і СЕКС, що проектуються на референтний концепт КРАСА, утворюючи метафори КРАСА є ЗДОРОВ’Я; КРАСА є СЕКСУАЛЬНІСТЬ. До загальних тенденцій історичного варіювання ознакового концепту КРАСА належать аксіологічні трансформації: його сучасна оцінність є переважно утилітарна й матеріальна, в той час як в дискурсі ХIV-XVI століть домінує духовне сприйняття КРАСИ як блага, а у XVII-XIX століттях – її світське раціоналістичне розуміння. Результати дослідження є внеском у діахронічну когнітивну семантику (виявлення значень лексеми – імені концепту і структурування його ЛСП), лінгвокогнітивістику (визначення змісту й структури концепту КРАСА), теорію концептуальної метафори (трансформації набору метафоричних корелятів різного ступеню схематизації), історичну лінгвокогнітивістику (визначення діахронічного інваріанта і варіантів концепту). Перспективою роботи є дослідження діахронічного і міжкультурного варіювання концептів, що сприятиме розбудові історичного та компаративного напрямів лінгвокогнітивних студій.