Проблема Чорноморських проток у політиці великих держав (1831–1914 рр.)

Abstract

У дипломній роботі розглянуто політику держав щодо Чорноморських проток на різних етапах розвитку проблеми, що була складовою частиною «Східного питання». Важливі події міжнародних відносин розглянуто з точки зору їх впливу на статус проток Босфор і Дарданели. Автор ставить під сумнів тезу про вигідність для російської сторони вирішення питання про Протоки шляхом двосторонніх угод з Османською імперією в період до Лондонської конвенції 1841 року. Через низку факторів автор розглянув популярність серед британської політичної еліти концепцій закритого і відкритого моря у вказаних хронологічних рамках. Показана поступова зміна основного вектору зовнішньої політики Відня від європейських справ до Балканського півострова. Висвітлено причини зацікавленості Другого рейху у Східних справах.The diploma considers the policy of states on the Black Sea Straits at different stages of development of the problem, which was an integral part of the "Eastern Question". Important events in international relations are considered in terms of their impact on the status of the Bosphorus and Dardanelles. The author questions the thesis that it is advantageous for the Russian side to resolve the issue of the Straits through bilateral agreements with the Ottoman Empire in the period before the London Convention of 1841. Through a combination of factors, the author considered the popularity of the concepts of the closed and open seas among the British political elite within the specified chronological framework. The gradual change of the main vector of Vienna's foreign policy from European affairs to the Balkan Peninsula is shown. The reasons for the Second Reich interest in Eastern affairs are highlighted.