Політики пам'яті в Північній Ірландії у 1998-2024 рр

Abstract

У дипломній роботі подано результати наукового дослідження, присвяченого формуванню та еволюції політик пам’яті у Північній Ірландії в період 1998–2024 років. Цей часовий проміжок починається з підписання Белфастської угоди (також відомої як «Угода Страсної п’ятниці») і продовжується до сьогодення. У межах роботи проаналізовано, як пам’ять про конфлікт, відомий як "The Troubles", стала об'єктом політичних стратегій, суспільних дебатів, символічного суперництва та інструментом для побудови ідентичностей у постконфліктному суспільстві. Джерельну базу дослідження складають наукові роботи, що вивчали текст та сутність Белфастської угоди, юридичні акти, офіційні звіти, цифрові архіви пам’яті, медійні матеріали, а також візуальні джерела на кшталт меморіальних муралів, монументів та пам’ятних інсталяцій. Використано праці провідних дослідників у галузі колективної пам’яті, серед яких роботи J. Assmann, G. Dawson, C. McGrattan, B. Rolston та інші. Перший розділ роботи зосереджений на теоретичних підходах до вивчення політик пам’яті. У ньому розкрито поняття колективної пам’яті й комеморації, а також охарактеризовано історичні передумови політичного використання пам’яті у контексті Північної Ірландії. Значну увагу приділено ролі державних інституцій і громадянського суспільства у формуванні різних моделей пам’яті. Другий розділ присвячений аналізу практичної реалізації політик пам’яті після підписання Белфастської угоди. У ньому висвітлено ключові етапи розвитку політики пам’яті: від символічного поділу пам’ятей у перші роки постконфліктного періоду до процесів її інституціоналізації та формування державної політики у сфері історичної спадщини. Особливий акцент зроблено на візуальних формах комеморації (мурали, меморіали), громадських, міжнародних та державних ініціативах різного рівня, а також на нових викликах сучасності, таких як цифровізація пам’яті, вплив пандемії COVID-19 і наслідки Брекзиту. У третьому розділі досліджується вплив політик пам’яті на соціальну стабільність у регіоні. Вивчено, наскільки ці політики сприяють примиренню або натомість укріплюють суспільні розмежування. Розділ завершується оцінкою ефективності існуючих моделей пам’яті та пропозиціями щодо напрямків їхнього вдосконалення, які могли б сприяти сталому розвитку постконфліктної ідентичності. В ході дослідження автор дійшов висновку, що політики пам’яті в Північній Ірландії функціонують у межах декількох паралельних і часто суперечливих наративів. З одного боку, вони сприяють збереженню колективного травматичного досвіду, а з іншого – слугують основою для діалогу та можливого примирення. Відсутність єдиної національної стратегії у сфері пам’яті спричиняє фрагментацію підходів, проте залучення громадянського суспільства, митців, освітян та цифрових платформ створює потенціал для трансформації пам’яті від конфліктної до багатоголосої. Водночас ключовими викликами залишаються політизація минулого, конкурентна боротьба за символи та брак загальнонаціонального консенсусу.The thesis presents the results of a scholarly investigation into the formation and evolution of memory politics in Northern Ireland during the period 1998–2024. This timeframe begins with the signing of the Belfast Agreement (also known as the Good Friday Agreement) and extends to the present day. The study analyzes how the memory of the conflict known as "The Troubles" has become a subject of political strategies, public debate, symbolic rivalry, and an instrument for identity construction in a post-conflict society. The source base of the research includes academic works that explore the content and significance of the Belfast Agreement, legal acts, official reports, digital memory archives, media materials, and visual sources such as commemorative murals, monuments, and memorial installations. The research draws on the works of leading scholars in the field of collective memory, including J. Assmann, G. Dawson, C. McGrattan, B. Rolston, among others. The first chapter focuses on theoretical approaches to the study of memory politics. It outlines the concepts of collective memory and commemoration and examines the historical prerequisites for the political use of memory in the context of Northern Ireland. Considerable attention is paid to the role of state institutions and civil society in shaping various memory models. The second chapter analyzes the practical implementation of memory politics following the Belfast Agreement. It traces key stages in the development of memory policy — from symbolic division in the early post-conflict years to its institutionalization and the formation of official historical heritage policy. Special attention is given to visual forms of commemoration (murals, memorials), local, state, and international initiatives, and the contemporary challenges of memory digitalization, the impact of the COVID-19 pandemic, and the consequences of Brexit. The third chapter explores the influence of memory politics on regional social stability. It assesses whether these policies contribute to reconciliation or reinforce societal divisions. The chapter concludes with an evaluation of the effectiveness of current memory models and offers suggestions for their improvement, aimed at promoting sustainable post-conflict identity development. The author concludes that memory politics in Northern Ireland operate within multiple, often conflicting, parallel narratives. On the one hand, these politics preserve the collective traumatic experience; on the other, they offer a platform for dialogue and potential reconciliation. The absence of a unified national memory strategy has led to fragmented approaches. However, the active involvement of civil society, artists, educators, and digital platforms holds the potential to transform memory from conflictual to polyphonic. At the same time, the main challenges remain the politicization of the past, symbolic competition, and the lack of a national consensus.