Аналіз стратегій саморегульованого навчання студентів педагогічних спеціальностей

Abstract

Магістерська робота присвячена дослідженню стратегій саморегульованого навчання студентів педагогічних спеціальностей та особливостям їхнього розвитку у сучасному цифровому освітньому середовищі. У роботі обґрунтовано актуальність стратегій саморегульованого навчання (далі – СРН) як метакомпетентності майбутнього педагога, що забезпечує автономність, професійну зрілість, здатність до безперервного навчання й ефективну організацію діяльності в умовах динамічних освітніх змін. Теоретичний аналіз охоплює історію формування поняття саморегуляції, структуру когнітивних, метакогнітивних, мотиваційних, емоційно-вольових і поведінкових компонентів, а також провідні моделі СРН (Zimmerman, Pintrich, Winne & Hadwin, Boekaerts), що дозволило представити саморегуляцію як циклічний, багатовимірний процес. У дослідженні здійснено емпіричний аналіз рівня сформованості стратегій СРН серед студентів педагогічних спеціальностей українських і нідерландських університетів. Результати, отримані на вибірці (n = 41), засвідчили достатній розвиток базових стратегій планування та опрацювання інформації, водночас виявили низький рівень метакогнітивного моніторингу, рефлексії, емоційної регуляції та організаційно-ресурсного компоненту. Окрему увагу приділено впливу цифрового освітнього середовища й поколіннєвих особливостей студентів Y та Z на виконання регулятивних дій, що підтвердило актуальність розвитку навичок цифрової саморегуляції. На основі результатів теоретичного та емпіричного аналізу розроблено комплекс практичних рекомендацій щодо формування й удосконалення стратегій саморегульованого навчання у студентів педагогічних спеціальностей. Рекомендації охоплюють удосконалення навичок планування, самомоніторингу, рефлексивного аналізу, мотиваційної та емоційної саморегуляції, організації навчального середовища та розвитку педагогічної саморегуляції як професійної компетентності. Зроблено висновок про те, що формування СРН є необхідною умовою професійного становлення майбутнього вчителя та важливим чинником ефективності педагогічної діяльності.The master’s thesis examines the strategies of self-regulated learning (SRL) among students of pedagogical specialities and analyses the conditions that shape their development within a modern digital educational environment. The research highlights the growing importance of SRL as a metacompetence essential for future teachers’ professional readiness, autonomy, reflective capacity, emotional stability, and ability to adapt to rapidly changing educational demands. The theoretical framework provides a comprehensive overview of the evolution of the concept of self-regulation, identifies the cognitive, metacognitive, motivational, emotional-volitional, and behavioural components of SRL, and analyses leading models by Zimmerman, Pintrich, Winne & Hadwin, Boekaerts, which conceptualize SRL as a cyclical and multidimensional process. The empirical study, based on a sample of Ukrainian and Dutch university students (n = 41), revealed a mixed profile of SRL development. While students demonstrated foundational skills in planning and information processing, significant gaps were identified in metacognitive monitoring, reflective analysis, emotional regulation, and organisational-resource management. The findings also emphasize the impact of digital learning environments and generational characteristics (Y and Z) on students’ ability to maintain concentration, regulate effort, and construct effective learning behaviours. Based on the theoretical and empirical findings, the thesis proposes a system of practical recommendations aimed at strengthening SRL strategies among pedagogical students. These include enhancing goal-setting practices, improving monitoring and reflection, developing motivational and emotional self-regulation techniques, structuring physical and digital learning environments, and fostering pedagogical self-regulation as a core professional competence. The research underscores that the development of SRL is not an auxiliary aspect of teacher education but a central foundation of professional identity, autonomy, and effectiveness in contemporary educational practice.