Роль варягів у формуванні державності Київської Русі: політичний та військовий аспект

Abstract

Метою бакалаврської роботи є визначення впливу варягів у процесі становлення державності Київської Русі в ІХ – поч. ХІ ст., через аналіз їхньої ролі у формуванні ранньодержавних інституцій, військової організації та внутрішніх і зовнішніх політичних процесах. Об’єктом виступає формування держави Київської Русі, предметом – політичний та військовий влив варягів у процесі її становлення. Методологічну основу роботи становлять принципи історизму, об’єктивності та системності. Під час написання бакалаврського дослідження було застосовано наступні методи: історичний, порівняльноісторичний, проблемно-хронологічний, структурний тощо. Джерельну базу становлять руські літописи, скандинавські саги, арабські наративи та археологічні знахідки поховальних комплексів Шестовиці, Гньоздова та Чернігова. Наукова новизна роботи полягає у комплексному поєднанні аналізу археологічних матеріалів із писемними джерелами, що дозволило уточнити характер варязької присутності на території Русі в ІХ – на початку ХІ ст. Встановлено, що варяги виступали передусім як військовоторговельна еліта, яка стала каталізатором державотворчих процесів, здійснивши вагомий внесок у військово-політичний розвиток Київської Русі. Окремо акцентовано на ролі русько-варязької військової співпраці у зміцненні міжнародного авторитету держави та її інтеграції до європейського політичного простору. У результаті дослідження встановлено, що норманська теорія, яка виникла у XVII ст., та антинорманська теорія, що сформувалася у середині XVIII ст. як реакція на неї, жодна окремо не містить достатніх пояснень щодо процесу державотворення на східнослов’янських землях. Втім, зважаючи на численні дослідження вітчизняних та зарубіжних істориків, встановлено, що внутрішні передумови руської державності сформувалися задовго до появи династії Рюриковичів, а це дозволило кваліфікувати роль варягів як зовнішній каталізатор державотворчих процесів, а не творцем руської державності. Доведено, що у військовій сфері варяги інтегрувалися в уже сформовану дружинну систему на договірних засадах, однак їхній внесок у розвиток військової справи Русі був відчутним. Зокрема, варязькі найманці сприяли вдосконаленню військової організації, поширенню нових тактичних прийомів, а саме побудови «стіни щитів» та клиноподібного кінного строю. Також їхня присутність сприяла постачанню високоякісної зброї франкського та каролінзького типу. Тим самим варяги вплинули на розвиток синкретичної дружинної культури, яка поєднала слов’янські, скандинавські та східні військові традиції, що наочно підтверджується знайденими археологічними матеріалами Шестовиці, Гньоздова та кургану Чорна Могила. Підкреслено, що варязька військова присутність суттєво посилила військову могутність Київської Русі у зовнішньополітичному вимірі, адже завдяки інтеграції варязьких найманців князівське військо набуло рис професійної, дисциплінованої та боєздатної сили. З’ясовано, що наприк. Х – поч. ХІ ст. у міжкнязівській боротьбі вагому роль відігравали варязькі загони, які нерідко визначали результат збройних протистоянь, а їхня участь у зовнішньополітичних походах сприяла підвищенню міжнародного авторитету Русі та її інтеграції до європейського політичного простору.The aim of the bachelor's thesis is to examine the influence of the Varangians in the process of state formation of Kyivan Rus in the 9th – early 11th centuries, through an analysis of their role in the development of early state institutions, military organization, and internal and external political processes. The object of the study is the process of state formation of Kyivan Rus, while the subject is the political and military influence of the Varangians in this process. The methodological framework is based on the principles of historicism, objectivity, and systematicity. The following methods were applied: historical, comparative-historical, problem-chronological, and structural. The source base comprises Rus chronicles, Scandinavian sagas, Arabic narratives, and archaeological materials from the burial complexes of Shestovytsia, Gnezdovo, and Chernihiv. The scientific novelty of the work lies in the comprehensive combination of archaeological and written source analysis, which allowed for a more precise understanding of the Varangian presence in Rus during the 9th – early 11th centuries. It has been established that the Varangians acted primarily as a military-commercial elite that served as a catalyst for state-building processes, making a significant contribution to the military-political development of Kyivan Rus. Particular emphasis is placed on the role of Rus-Varangian military cooperation in strengthening the international authority of the state and its integration into the European political arena. The research has established that neither the Norman theory, which emerged in the 17th century, nor the anti-Norman theory, which developed in the mid-18th century as a reaction to it, provides sufficient explanation for the process of state formation on East Slavic lands. Nevertheless, based on numerous studies by domestic and foreign historians, it has been determined that the internal preconditions for Rus statehood had formed long before the appearance of the Rurik dynasty, which allows the role of the Varangians to be defined as an external catalyst of state-building processes rather than the founder of Rus statehood. It has been proven that in the military sphere, the Varangians integrated into an already established druzhyna system on a contractual basis, yet their contribution to the development of Rus military affairs was substantial. In particular, Varangian mercenaries contributed to the improvement of military organization and the dissemination of new tactical formations, namely the shield wall and the wedge-shaped cavalry formation. Their presence also facilitated the supply of high-quality weapons of Frankish and Carolingian types. In this way, the Varangians influenced the development of a syncretic druzhyna culture that combined Slavic, Scandinavian, and Eastern military traditions, as evidenced by the archaeological materials from Shestovytsia, Gnezdovo, and the Black Grave kurhan. It has been highlighted that the Varangian military presence significantly enhanced the military power of Kyivan Rus in the foreign policy dimension, as the integration of Varangian mercenaries enabled the princely army to acquire the qualities of a professional, disciplined, and combat-ready force. It has been established that in the late 10th – early 11th centuries, Varangian detachments played a significant role in inter-princely conflicts, often determining the outcome of armed confrontations, while their participation in foreign military campaigns contributed to the elevation of Rus international authority and its integration into the European political space.