Пропаганда як механізм створення колективної реальності в епоху постправди

Abstract

Дослідження присвячене філософському аналізу феномену пропаганди в епоху постправди. У роботі розглядається трансформація пропагандистських механізмів в умовах цифрового медіапростору та їхній вплив на формування масової свідомості. Здійснюється теоретичне осмислення постправди як епістемологічного феномену через співставлення з категоріями істини, брехні та популізму, простежується еволюція явища від пропаганди 1920-х років до сучасних проявів у цифрову епоху, виявляються філософські передумови від античності до сучасності та аналізується трансформація суб'єктності в умовах домінування інформаційних впливів над раціональним мисленням. Особлива увага приділяється дослідженню риторичних стратегій пропаганди через призму неориторики, вивченню дискурсивних практик та символічних структур у конструюванні колективної реальності. Також розглядається роль соціальних медіа та алгоритмічної персоналізації у поширенні постправдивих наративів та трансформації публічної сфери. Робота має теоретичну цінність для філософії комунікації, соціальної епістемології та теорії медіа. Практичне значення полягає у можливості розробки стратегій медіаграмотності та критичного мислення як засобів протидії маніпулятивним технікам та дезінформації в сучасному інформаційному просторі.This study is devoted to the philosophical analysis of the phenomenon of propaganda in the post-truth era. It examines the transformation of propaganda mechanisms in the digital media space and their impact on the formation of mass consciousness. It provides a theoretical understanding of post-truth as an epistemological phenomenon through comparison with the categories of truth, lies and populism, traces the evolution of the phenomenon from the propaganda of the 1920s to its contemporary manifestations in the digital age, identifies the philosophical preconditions from antiquity to the present day, and analyses the transformation of subjectivity in conditions where information influences dominate rational thinking. Particular attention is paid to the study of rhetorical propaganda strategies through the prism of neorhetoric, the study of discursive practices and symbolic structures in the construction of collective reality. The role of social media and algorithmic personalisation in the spread of post-truth narratives and the transformation of the public sphere is also considered. The work has theoretical value for the philosophy of communication, social epistemology, and media theory. Its practical significance lies in the possibility of developing media literacy and critical thinking strategies as means of counteracting manipulative techniques and disinformation in the modern information space.