ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

Abstract

Проведення реформ в Україні, пов’язаних із європейською інтеграції України, призвели до необхідності забезпечення належного правового захисту та використання інтелектуальної власності. Мета статті – аналіз кращих світових практик державного регулювання ринку інтелектуальної власності та розробка пропозицій щодо їх упровадження в Україні. У процесі дослідження використовувалися методи систематизації та узагальнення, завдяки яким було розглянуто міжнародний досвід реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності. Доведено, що ключовими тенденціями розвитку державної політики у сфері інтелектуальної власності у розвинених країнах є забезпечення інноваційного шляху розвитку економіки, в якій значна частка ВВП забезпечується завдяки розвитку технологій, уніфікація національного законодавства зі світовими стандартами та приєднання до міжнародних конвенцій і угод; забезпечення належного правового захисту інтелектуальної власності, децентралізація та лібералізація управління науково-технічною діяльністю. При цьому в усіх промислово розвинених країнах державна науково-технічна політика складається з трьох основних елементів: визначення та встановлення пріоритетів науково-технічного розвитку, за якими будуть створюватися технології; фінансове і ресурсне забезпечення створення технологій і їх комерціалізації; створення належної інфраструктури і забезпечення ефективного менеджменту. Показано, що всі розвинені країни світу також активно використовують і непрямі методи державного регулювання, в першу чергу механізми податкової та амортизаційної політики, а також всіляко підтримують творчу діяльність талановитої молоді. Конкретні організаційно-правові механізми реалізації державної політики України у сфері інтелектуальної власності стануть предметом подальших досліджень.