Образ дому в поетичній мові Володимира Свідзінського

Abstract

Стаття присвячена лінгвістичному аналізові образу дому як домінанти людського життя. Цей образ має глибоке архетипне коріння, реалізуючись у поетичних текстах складовими хата, ліплянка, а також у мікрообразах поріг, стріха або навіть маятник, який не має безпосереднього зв’язку із лексико-семантичним полем житло. Семантичні перетворення образу дозволяють простежити появу на периферії значення семи ‘самотність’, що є характерною ознакою поетичного стилю автора. Статья посвящена лингвистическому анализу образа дома как доминанты человеческой жизни. Этот образ имеет глубокие архетипные корни, реализуясь в тексте романа составными хата, липлянка, а также в микрообразах порог, стреха и даже маятник, не имеющем непосредственной связи с лексико-семантическим полем жилье. Семантические преобразования образа позволяют проследить появление на периферии значения семы ‘одиночество’, являющейся характерным признаком творчества автора. The article is devoted to the linguistic analysis of the image of home as the dominant of people’s life. This image has a rather deep archtype roots and is realised in poetic texts by such as hata, liplyanka (the house is built by separate manmade bricks) and also in microimages of threshold, striha, and even pendulum which has no direct connection with lexico-semantic space of a dwelling house. The semantic transformations of the image allow to observe the appearance on the periphery of the meaning of sema (loneliness) which is the characteristic feature of the author’s poetic style.