К вопросу о движущих силах кризиса III века в Римской империи

Abstract

Автор розглядає кризу III століття в Римській імперії (235–285 рр.) як глибокий системний збій, зумовлений не так внутрішніми протиріччями еліт, як революційним рухом низів і тиском зовнішніх варварських сил, аналізує поєднання соціально-політичних потрясінь, руйнування дисципліни в армії та економічну нестабільність. Виділено кризу як період, що охоплює час від загибелі Олександра Півночі до приходу до влади Діоклетіана, що характеризується «солдатськими імператорами» та постійними узурпаціями. На відміну від теорій, які наголошують на боротьбу сенату і принцепса, дослідження Сергєєва вказують на ключову роль соціальних низів і загальне руйнування державної структури. Криза посилювалася втратою боєздатності армії, зростанням числа варварів-рекрутів та економічним занепадом. Ключовими ознаками є постійні військові перевороти, занепад дисципліни та ослаблення імператорської влади. Робота І. П. Сергєєва підкреслює багатогранний характер кризи, що призвів до фундаментальної трансформації Римської імперії в епоху пізньої античності.