Наукові роботи. Історичний факультет
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/94
Переглянути
1442 результатів
Результати пошуку
Документ Розвиток уявлень про соціальну організацію сіверян в історіографії(Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2019) Кириченко, Максим Іванович; Kyrychenko, MaksymКраєзнавство в системі історичного знання Складність розуміння сутності громадської організації слов’ян виникла ще на літописному етапі. Але до початку археологічних досліджень слов’янських старожитностей це питання ще важко було вирішити. Історики, спираючись переважно на відомості ПВЛ, бачили слов’ян дикими нерозвиненими племенами, які не володіли розвиненою соціальною організацією. Розширення відомостей про сіверян і поглиблення уявлень про рівень їхнього розвитку підштовхнуло до повернення до питання про соціальну організацію цієї спільноти. Проте, термін «плем’я» на довгий час закріпився в історіографії за сіверянами та іншими слов’янськими етнічними спільнотами. У радянський час в історичній науці традиційною стала понятійна тріада «плем’я, народність, нація», відповідно до якої плем’ям називали етнічні спільності первіснообщинної епохи, народністю — рабовласницької й феодальної епох, а нацією — епох капіталізму й соціалізму. Таким чином, уявлення про те, що представляли собою сіверяни неодноразово зазнавало змін в історіографії. З’явившись в ній як невелике плем’я, що займало межиріччя Десни, Сейму і Сули, сіверяни в результаті стали племінним союзом, а, з точки зору деяких дослідників, навіть протодержавою. Однак, висновки про характер внутрішньої структури сіверян багато в чому залежать від інших чинників, як, наприклад, уявлення про їхні територіальні межі, відмінності в поховальному обряді або антропологічний склад, які неодноразово зазнавали змін в історіографії, і, без сумніву, ще можуть змінитися в майбутньому.Документ Середньовічний Переяслав в руських літописах(2014) Кириченко, Максим ІвановичВідомо, що на території середньовічної Русі існувало кілька міст з астіонімом «Переяславль» (Переяслав), між якими існував певний історичний взаємозв'язок. Найбільш ранні згадки про Переяслав Руський передає «Повість минулих літ» під 907 і 945 рр. в тексті договорів руських князів Олега та Ігоря з візантійцями. Важливу для конструювання історичної ролі Переяслава Руського деталь — згадку про установу першої митрополії в цьому місті — передає під 1089 р. «Повість минулих літ». Літописні згадки Переяслава Руського, хоча і вносять деяку плутанину в питання його походження і не розкривають повністю причини придбання містом особливого ставлення з боку священнослужителів і військово-політичної еліти, все ж дають уявлення про високе становище Переяслава серед руських міст і його значної ролі в історії території нашої держави. Матеріали літописів, в тій чи іншій мірі, здатні підкріпити гіпотези деяких авторів про ставлення середньовічних правителів до Переяслава, як до останнього ступеня на шляху до набуття влади над столицею, а також виявити той період, коли ця традиція могла зародитися і стати предметом наслідування для нових Переяславів.Документ Щодо деяких деталей гіпотези Б. О. Рибакова відносно української легенди про Кузьму та Дем’яна(Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2017) Кириченко, Максим ІвановичАвторству Б. О. Рибакова належить гіпотеза про давню столицю східних слов’ян, розташовану в Середньому Подніпров’ї, що бере свій початок від одного зі скіфських городищ-гігантів і веде спадщину до релігійного центру Київської Русі — середньовічного Переяслава. За припущенням Б. О. Рибакова, на існування стародавньої слов’янської столиці в Середньому Подніпров’ї вказує скіфська легенда про золоті дари, що впали з неба: сокира, чаша, плуг і ярмо. Причинами залучення легенди про Кузьму та Дем’яна до джерельної бази питання про давню столицю слов’ян стали для дослідника: наявність схожих зі скіфської легендою мотивів, а також збіг географічного ареалу побутування легенди про Кузьму та Дем’яна в ХХ ст. з ареалом проживання представників чорноліської культури і геродотових сколотів I тисячоліття до н. е. В легенді про Кузьму та Дем’яна можна побачити відгомони давнього міфу про створення світу і про епоху поділу праці та введенні ремісничих нововведень. Таким чином, гіпотеза Б. О. Рибакова хоч і має вразливі місця, але, все ж, має під собою деяке обґрунтування і вимагає більш детальної розробки та розширення джерельної бази.Документ Як бути духовним верхам з тілесними низами? Про пояси студитів і антіохійців(Харьков: Майдан, 2020) Морозова, Дар'я СергіївнаДокумент «Покров плача» в творчестве преп. Ефрема Сирина(Харьков: Майдан, 2020) Панков, Георгий ДмитриевичДокумент Історія дослідження візантійського іконоборства(Харьков: Майдан, 2020) Мілютін, Сергій ЮрійовичДокумент В объятиях пылающих границ: международное положение и войны Византии в последней трети XII века(Харьков: Майдан, 2020) Лиман, Сергій ІвановичДокумент На повен зріст на обороні Термопіл(Харьков: Майдан, 2020) Домановський, Андрій МиколайовичДокумент Уния в Украине: история и современность(Харьков: Майдан, 2020) Алексей (Добош), протоиерей; Олексій (Добош), протоіерейДокумент Через Империю — к Европе? или Карл Великий как прапрадед «Европейского союза»(Харьков : Майдан, 2020) Домановский, Андрей Николаевич; Домановський, Андрій Миколайович