Ігрова автентичність як модус існування постлюдини постпостмодерну

Abstract

Дисертаційне дослідження присвячене філософському аналізу проблеми автентичності в умовах ситуації після постмодерну та концептуалізації ігрової автентичності як модусу існування постлюдини у постпостмодерному контексті. У роботі обґрунтовується теза про неможливість відновлення есенціалістського розуміння суб’єкта та автентичності після постмодерної деконструкції, водночас доводиться збереження потреби в автентичному переживанні, смислі, залученості та переживанні власної суб’єктивної значущості. Дослідження виходить із припущення, що постмодерна критика модерного суб’єкта не призводить до повного зникнення потреби у формах самоконституювання, а лише трансформує способи їхнього осмислення та переживання.

The dissertation research is devoted to the philosophical analysis of the problem of authenticity in the condition of the situation after postmodernism and to the conceptualization of ludic authenticity as a mode of existence of the posthuman in the post-postmodern context. The dissertation substantiates the thesis concerning the impossibility of restoring the essentialist understanding of the subject and authenticity after postmodern deconstruction while simultaneously demonstrating the persistence of the need for authentic experience, meaning, engagement, and the experience of one’s own subjective significance. The research proceeds from the assumption that the postmodern critique of the modern subject does not lead to the complete disappearance of the need for forms of self-constitution but rather transforms the ways in which they are understood and experienced.