Взаємодія органів публічної влади та інститутів громадського суспільства в сфері гуманітарного реагування
Вантажиться...
Дата
ORCID
DOI
Науковий ступінь
Рівень дисертації
Шифр та назва спеціальності
Рада захисту
Установа захисту
Науковий керівник/консультант
Члени комітету
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Харків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Анотація
Гуманітарне реагування, яке в мирний час зазвичай асоціюється з наслідками стихійних лих та локальних соціальних потрясінь, під час воєнних викликів набуло системного характеру і вимагає від публічної влади не лише оперативності, а й здатності до партнерського управління. Але організаційна культура багатьох органів влади досі тяжіє до вертикальної моделі прийняття рішень, що обмежує потенціал взаємодії з громадськими організаціями, волонтерськими мережами і благодійними фондами, особливо в ситуаціях, де потрібні швидкі, нестандартні та гнучкі рішення. Гуманітарне реагування в Україні дедалі більше функціонує як поліцентрична система управління. Такий мережевий характер реагування підвищує швидкість мобілізації ресурсів і розширює охоплення допомоги, але водночас ускладнює управління відповідальністю, стандартизацію процедур і формалізацію рішень. Ефективність гуманітарного реагування залежить від того, наскільки органи влади здатні перейти від моделі “контролю над процесами” до моделі “керування взаємодією”, де акцент робиться на правилах, комунікаціях, партнерських угодах та спільному плануванні. Інституційна спроможність органів публічної влади у сфері гуманітарного реагування значною мірою визначається наявністю чітких координаційних механізмів на рівні територіальних громад і регіонів. Там, де сформовано сталі координаційні майданчики, зрозумілі канали комунікації, регулярні зустрічі з громадським сектором, а також прозорі правила допуску і взаємодії гуманітарних акторів, спостерігається менше дублювання допомоги, швидше виявлення прогалин і вищий рівень адресності підтримки. Натомість фрагментарність управлінських процедур, кадрова нестабільність, відсутність єдиного “вікна” для роботи гуманітарних організацій, нерозвиненість кризового менеджменту та слабка аналітика потреб призводять до того, що роль влади часто зводиться до ситуативного реагування або формального погодження рішень, а реальна координація перекладається на громадські мережі. Висновок полягає у необхідності розбудови управлінської спроможності саме на місцевому рівні як найближчому до потреб людей та як базовому вузлі гуманітарної інфраструктури. Основним ресурсом взаємодії між владою і громадянським суспільством у сфері гуманітарного реагування є довіра, а основним ризиком – її руйнування через непрозорі процедури, нерівний доступ до ресурсів та конфлікти компетенцій. Дослідження підтверджує, що за відсутності спеціалізованих підрозділів або відповідальних осіб з питань гуманітарної координації в органах місцевого самоврядування, взаємодія з громадським сектором стає епізодичною, а накопичений досвід – не фіксується і не передається. Аналогічно, громадські організації та волонтерські мережі стикаються з дефіцитом управлінських компетенцій, ризиками неформальності процесів, залежністю від донорських циклів та емоційним виснаженням. В Україні гуманітарне реагування часто зосереджується на покритті гострих потреб, але водночас формує нові соціальні практики, інституційні зв’язки і локальні інфраструктури підтримки, які можуть стати основою для системної соціальної політики, політики громадського здоров’я, підтримки вразливих груп, житлових програм та реінтеграції. Висновок полягає у необхідності стратегічного підходу, коли органи публічної влади й інститути громадського суспільства не просто спільно “закривають потреби”, а узгоджують, як гуманітарні механізми поступово переходять у регулярні послуги та програми розвитку, з чіткими джерелами фінансування, відповідальними інституціями та показниками результативності.
Опис
Науковий керівник роботи: Меляков Антон Володимирович, кандидат історичних наук, доцент кафедри права, національної безпеки та європейської інтеграції
Ключові слова
SOCIAL SCIENCES::Social sciences::Political science, взаємодія органів влади та суспільства, гуманітарне реагування, публічна влада, партнерське управління, вертикальні моделі прийняття рішень, поліцентрична система управління, мережевий характер гуманітарного реагування, модель “контролю над процесами”, модель “керування взаємодією”, інституційна спроможність органів публічної влади, громадські організації, волонтерські мережі, нові соціальні практики гуманітарного реагування, інституційні зв’язки гуманітарного реагування, локальні інфраструктури підтримки гуманітарного реагування, системна соціальна політика гуманітарного реагування, політика громадського здоров’я, підтримка вразливих груп населення, підтримка житлових програм, підтримка реінтеграції
Бібліографічний опис
Олексієнко, Євген Михайлович. Взаємодія органів публічної влади та інститутів громадського суспільства в сфері гуманітарного реагування : кваліфікаційна робота магістра : спеціальність 281 «Публічне управління та адміністрування» : освітньо-професійна програма «Публічна політика і управління в умовах гібридних загроз» / Є. М. Олексієнко ; наук. кер. роботи А. В. Меляков. – Харків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2025. – 71 с.
