Про нову хвилю романтизму у вітчизняній історіографії

Abstract

Соціально-економічні та політичні процеси в Україні, які відбуваються наприкінці ХХ століття, скрізь мають характер «відродження», хоча, по суті, являють собою відтворення форми, але не змісту. Така історична мімікрія – вельми типове в історії явище, коли нове намагається легітимізувати себе, видаючи на «класичне». Характерною рисою сьогодення в історичній науці стала відмова багатьох вчених від сучасної наукової методології. Особливе непокоєння викликає відмова від історизму. На зміну динаміці приходить статика: «вічні» істини, «загальнолюдські» цінності, «неминуще» значення, «нетлінні» ідеї, «безсмертні» висновки. Паралельно спостерігаються спроби повернути науку на шлях моралізаторства. На зміну логіці доказів приходять міркування, які спираються на «здоровий глузд», життєвий досвід, апелюють до почуттів, а не розуму. З філософських учень робляться певні політичні висновки, тоді як в реальному житті вес відбувається навпаки: для конкретної політики підшукуються відповідні філософські та світоглядні експлікації …