Формування безбар’єрного середовища як інструмент сталого розвитку туризму в Україні

Abstract

В дипломній роботі досліджено процес формування безбар’єрного середовища як ключового інструменту сталого розвитку туристичної галузі в Україні. Визначено, що інклюзивність у туризмі є не лише соціально значущим чинником, але й стратегічною складовою підвищення конкурентоспроможності туристичних послуг на національному та міжнародному рівнях. Робота містить теоретичне обґрунтування поняття «безбар’єрне середовище», аналізує міжнародний досвід та визначає основні проблеми й виклики, пов’язані з впровадженням принципів доступності в українському туризмі. На основі результатів дослідження автором запропоновано інноваційну модель формування безбар’єрного середовища, що включає сім взаємопов’язаних напрямів: універсальний дизайн, інформаційну та транспортну доступність, підготовку персоналу, впровадження технологічних інновацій, партнерство з громадськими організаціями, нормативно-правове регулювання та розвиток адаптивного туризму. Модель базується на системному підході й спрямована на інтеграцію людей з різними потребами в туристичну діяльність, що відповідає принципам сталого розвитку та правам людини.

The thesis explores the process of forming a barrier-free environment as a key tool for sustainable development of the tourism industry in Ukraine. It is determined that inclusiveness in tourism is not only a socially significant factor, but also a strategic component of increasing the competitiveness of tourism services at the national and international levels. The work contains a theoretical justification of the concept of “barrier-free environment”, analyzes international experience and identifies the main problems and challenges associated with the implementation of accessibility principles in Ukrainian tourism. Based on the results of the study, the author proposed an innovative model for forming a barrier-free environment, which includes seven interrelated areas: universal design, information and transport accessibility, personnel training, implementation of technological innovations, partnership with public organizations, regulatory and legal regulation and development of adaptive tourism. The model is based on a systemic approach and aims to integrate people with different needs into tourism activities that meet the principles of sustainable development and human rights.