«Нова релігійність» Івана Багряного

Abstract

Сучасне українське літературознавство характеризується прагненням дослідників якомога швидше заповнити той методологічний вакуум, що утворився внаслідок багаторічного панування в науці базованих на марксистсько-ленінському світогляді й соціально заанґажованих інтерпретаційних підходів до аналізу літературного твору. Структуралізм, семіотика, герменевтика, психоаналітичні й феміністичні студії та безліч інших зарубіжних методів і підходів до дослідження твору стали активно засвоюватися вітчизняними науковцями, перетворюючи літературознавство на свого роду мистецтво, а аналіз тексту — на своєрідний творчий процес, цікавість якого полягає в застосуванні нетрадиційних комбінацій методів, у пошуках нових кутів зору для аналізу художнього тексту. Крім ознайомлення із сучасними літературознавчими стратегіями, відбувається й процес повернення до традиційних ідеологічних концептів. Одним із таких феноменів світової та української літератури є релігійний дискурс, який зазвичай пов’язують зі старою українською літературою або з літературою ХІХ століття (Г. Квітка-Основ’яненко, Т. Шевченко), тимчасом як література ХХ століття містить у своїх текстах велику кількість своєрідних релігійних моделей, які часто залишаються поза увагою академічної науки. У необхідності виявити і дослідити вплив релігійного елементу на поетику І. Багряного й полягає актуальність даної роботи. Комплексне дослідження текстів І. Багряного у сфері «нової релігійності» дозволяє розкрити основи художнього мислення І. Багряного, образи його героїв, художній стиль.