Индикаторы здоровья: артериальное давление

Abstract

АД – один из важнейших индикаторов здоровья. Отклонения АД от физиологических нормативов свидетельствуют об ухудшении здоровья, наличии заболеваний и повышенном риске острых фатальных состояний до внезапной сердечной смерти включительно. Естественным является контроль уровня АД в офисе у врача, в домашних условиях, с мониторированием долгосрочных (на протяжении недель, месяцев и лет) изменений, и, в необходимых условиях, амбулаторным суточным измерением. Необходимо оценивать не только систолические и диастолическое, но и пульсовое АД, его изменения на протяжении суток, в том числе с расчетом СИ. Достоверное измерение АД обеспечивается не только с использованием проверенного прибора, но и с выполнением правил измерения. Отклонения уровня АД от физиологических нормативов требует контроля через вмешательства в образ жизни с обязательными физическими упражнениями, исключением факторов риска, правильным режимом питания, релаксационными программами, модификацией поведения. Требуются консультация и наблюдение врача, который должен поощрять физическую активность, давая правильные рекомендации. При недостаточности мероприятий по образу жизни добавляются лекарственные средства, которые подбираются индивидуально.

АТ – один із найважливіших індикаторів здоров'я. Відхилення АТ від фізіологічних нормативів свідчать про погіршення здоров'я, наявність захворювань та підвищений ризик гострих фатальних станів до раптової серцевої смерті включно. Природним є контроль рівня АТ в офісі у лікаря, в домашніх умовах, з моніторуванням довгострокових (протягом тижнів, місяців та років) змін, та, у необхідних умовах, добовим амбулаторним виміром. Необхідно оцінювати не тільки систолічний та діастолічний, а й пульсовий АТ, його зміни протягом доби, у тому числі з розрахунком СІ. Достовірне вимір АТ забезпечується не тільки з використанням перевіреного приладу, але і з виконанням правил виміру. Відхилення рівня АТ від фізіологічних нормативів вимагає контролю через втручання у спосіб життя з обов'язковими фізичними вправами, виключенням факторів ризику, правильним режимом харчування, релаксаційними програмами, модифікацією поведінки. Потрібна консультація та спостереження лікаря, який повинен заохочувати фізичну активність, даючи правильні рекомендації. При недостатності заходів щодо способу життя додаються лікарські засоби, що підбираються індивідуально.