Digital Humanities та проєкт Просвітництва

Abstract

У дисертації здійснюється філософське осмислення Digital Humanities як специфічного режиму гуманітарного пізнання в умовах діджиталізації та цифрової трансформації науки, культури й освіти. Digital Humanities розглядаються не як технічний інструментарій, а як простір епістемологічних трансформацій гуманітарного знання, у межах якого переосмислюються уявлення про раціональність, інтерпретацію, публічність і критичне мислення в сучасному суспільстві. Теоретичною рамкою дослідження виступає проєкт Просвітництва, що дає змогу проаналізувати трансформацію класичних просвітницьких ідеалів універсальності знання, свободи мислення й публічності в контексті цифрової культури та метамодерної ситуації. Дослідження ґрунтується на іманентному філософському підході, який передбачає аналіз Digital Humanities зсередини їхніх власних методологічних і концептуальних настанов, зокрема в їхньому зв’язку зі сучасною філософською антропологією.

This dissertation provides a philosophical reflection on Digital Humanities (DH) as a specific mode of knowledge in the humanities under the conditions of digitalization and the digital transformation of science, culture, and education. Digital Humanities are interpreted not merely as a technical toolkit, but as a space of epistemological transformation, within which conceptions of rationality, interpretation, the public sphere, and critical thinking are being reconfigured in contemporary society. The Enlightenment project serves as the theoretical framework of the study, enabling an analysis of the transformation of classical Enlightenment ideals–the universality of knowledge, freedom of thought, and publicness–within the context of digital culture and the metamodern condition. The research is based on an immanent philosophical approach, which involves analyzing Digital Humanities from within their own methodological and conceptual premises and in relation to contemporary philosophical anthropology.