Процес децентралізації влади як чинник місцевого розвитку

Abstract

Реформа децентралізації, офіційно розпочата у 2014 році, суттєво змінила адміністративно-територіальну структуру України, надала громадам фінансову автономію, створила передумови для зростання ефективності публічних послуг і розвитку місцевих ініціатив. За останні роки зміцнюється розуміння того, що саме спроможні громади, тобто ті, що здатні самостійно приймати управлінські рішення й відповідати за їхні наслідки — є опорою сталого соціально економічного розвитку держави. Станом на 2025 рік реформа перейшла в етап інституціоналізації та удосконалення механізмів управління. Наразі реформа децентралізації відбувається в умовах війни, що супроводжується серйозними викликами: загрозами безпеці, переміщенням населення, зростанням навантаження на місцеві бюджети, руйнуванням інфраструктури. Водночас саме органи місцевого самоврядування стали одними з основних суб’єктів підтримки громадян, організації гуманітарної допомоги та забезпечення стійкості територій. У цих умовах зростає потреба в посиленні їхньої інституційної спроможності та ефективної взаємодії з центральною владою. Курс на європейську інтеграцію, який обрала Україна, передбачає поглиблену адаптацію інститутів місцевого самоврядування до принципів Європейської хартії, зокрема субсидіарності, прозорості та фінансової автономії. У цьому контексті важливо досліджувати не лише формальне впровадження 6 реформ, а й їхню практичну реалізацію з урахуванням українських реалій, регіональної специфіки та викликів.