Рекомендації з підвищення ефективності праці в організаціях

Abstract

Проблема стимулювання персоналу має власну історію нашій країні і є однією з найгостріших проблем, які стоять перед сучасними організаціями нині. Як правило, сучасні керівники розглядають систему стимулювання як інструмент, що базується на персональних виплатах працівнику. Зміни, які у економічному устрої сучасних організацій, що зумовили реформування економічної сфери, передбачають зміни у системі управління персоналом. Потреба управління та стимулювання праці як системи призводить до необхідності зміни його цільових орієнтирів, які пов’язані з низкою факторів: По-перше, при регулярній виплаті комісійних і премій цінність і стимулюючий вплив різко знижується – працівник звикає до них, розцінює їх як форму заробітної плати, і будь-яке зниження таких, насправді додаткових виплат, сприймається як приниження з боку роботодавця. По-друге, початкова стимулююча дія змінної частини оплати праці, як правило, стимулює творчий початок працівника. Але на практиці активна творчість роботодавцем практично ніколи не потрібна. Творчість сприймається як прикре непорозуміння, що заважає поточній регулярній роботі.