Образ шахтаря в УРСР у 1930–1980 ті рр.

Abstract

Мета роботи полягає у дослідженні формування, еволюції та специфіки функціонування образу шахтаря в радянській пропаганді та масовій культурі на території УРСР у 1930–1980-ті рр. шляхом аналізу агітаційних плакатів, кінематографу та періодичної преси. Об’єкт дослідження – образ шахтаря в УРСР як суспільно значущий символ. Предмет дослідження – способи формування, трансформації та репрезентації цього образу в різних джерелах (кінофільмах, пресі, плакатах), а також його функції в ідеології, соціальному житті й масовій свідомості. Методи проведення дослідження: міждисциплінарний підхід із застосуванням загальнонаукових методів аналізу і синтезу, ретроспективного та генетичного підходів, історико-порівняльного та історико-типологічного методів, дискурс-аналізу текстових джерел, а також семіотичного й іконографічного аналізу візуальних матеріалів. Отримані результати та їхня новизна: Вперше здійснено комплексний, крос-медійний аналіз образу шахтаря в УРСР, що поєднує методи соціальної історії з візуальними студіями та політикою пам'яті. Прослідковано синхронну еволюцію та деградацію єдиного ідеологічного архетипу у візуальній, аудіовізуальній та текстовій площинах пропаганди впродовж шести десятиліть. Виокремлено автономну українську традицію репрезентації шахтарської праці шляхом співставлення офіційного пропагандистського дискурсу з альтернативними джерелами. Загальні висновки: Доведено, що образ шахтаря був складною ідеологічною конструкцією, створеною радянською пропагандою для мобілізації населення, яка водночас маскувала реальні надважкі умови праці, соціальну несправедливість, високий рівень смертності та придушення національної ідентичності Донбасу. Простежено еволюцію образу від стахановця (1930-ті рр.), воїна-відбудовника (1940-ві рр.) та ситого «робітничого аристократа» (1960–1970-ті рр.) до його повної десакралізації під час страйків кінця 1980-х – початку 1990-х років. З'ясовано, що штучний пропагандистський міф остаточно розпався під тиском об'єктивної соціально-економічної кризи, коли гірники повернули собі політичну суб'єктність, що стало одним із чинників розпаду СРСР та здобуття незалежності України.The aim of the study is to examine the formation, evolution, and specific features of the functioning of the image of the miner in Soviet propaganda and mass culture in the Ukrainian SSR in the 1930s–1980s through the analysis of propaganda posters, cinema, and periodical press. The object of the study is the image of the miner in the Ukrainian SSR as a socially significant symbol. The subject of the study is the ways in which this image was constructed, transformed, and represented in various sources, including films, the press, and posters, as well as its functions in ideology, social life, and mass consciousness. The research employs an interdisciplinary approach using general scientific methods of analysis and synthesis, retrospective and genetic approaches, historical-comparative and historical-typological methods, discourse analysis of textual sources, and semiotic and iconographic analysis of visual materials. The scientific novelty lies in the first comprehensive cross-media analysis of the image of the miner in the Ukrainian SSR, combining methods of social history with visual studies and memory politics. The study traces the synchronous evolution and decline of a unified ideological archetype across the visual, audiovisual, and textual dimensions of propaganda over six decades. It also identifies an autonomous Ukrainian tradition of representing mining labor by comparing official propagandistic discourse with alternative sources. The study demonstrates that the image of the miner was a complex ideological construct created by Soviet propaganda to mobilize the population while simultaneously concealing the extremely harsh working conditions, social injustice, high mortality rates, and suppression of the national identity of Donbas. The evolution of the image is traced from the Stakhanovite worker of the 1930s, the reconstruction soldier of the 1940s, and the well-fed “working aristocrat” of the 1960s–1970s to its complete desacralization during the strikes of the late 1980s and early 1990s. It is established that the artificially constructed propaganda myth ultimately collapsed under the pressure of the objective socio-economic crisis, when miners regained political agency, which became one of the factors contributing to the dissolution of the Soviet Union and the achievement of Ukraine’s independence.