Державне регулювання гендерних питань у транспортній системі: світова та українська практика

Abstract

Транспортна система є важливою частиною економіки розвинених країн світу, які зосереджують увагу на ринковому, логістичному, кадровому, конкурентоспроможному потенціалі транспортної інфраструктури. Довгий час транспортна галузь функціонувала як формалізована сфера управління, у якій домінувала професійна реалізація саме чоловіків. Проблематика нашого дослідження обумовлена недосконалістю нормативної і проєктної бази в Україні, за допомогою якої держава має змогу вирішувати гендерночутливі питання у кадровому менеджменті, працевлаштуванні та оплаті праці, сфері транспортних послуг, представленості чоловіків і жінок в управлінні транспортною системою. Протягом останніх років гендерні питання у транспортній системі розглядалися локально і фрагментарно як за відсутності цілісного механізму врегулювання на нормативному та публічному рівнях, так і за відсутності програми і алгоритмів прийняття рішень з боку державних органів влади, що пов’язані з гендерною політикою, демографічною кризою або іншими суспільними викликами в умовах нестабільності. Особливо відчутною гендерна проблематика у транспортній системі постала через повномасштабне вторгнення в Україну, що спричинило тотальну мобілізацію чоловіків, і разом з цим кадровий дефіцит на транспортних підприємствах. Проте, актуалізація гендерної проблематики у транспортній системі викликана не тільки демографічними змінами в умовах воєнного стану, адже включає більш широкий контекст гострих суспільних питань, як, наприклад: жіноча безпека у громадському транспорті, гендерні стереотипи щодо професіоналізму і домінування у транспорті лише чоловіків, слабка представленість жінок на управлінських посадах в транспортних компаніях. Отже, транспортна система виступає не тільки об’єктом матеріального, фінансового, виробничого управління для впровадження ефективної економічної діяльності, а й може виступати осередком формування суспільних відносин, гендерних стереотипів і гендерних бар’єрів, нерівномірного 6 розподілу кар’єрних і професійних можливостей для чоловіків і жінок, що потребує окремої уваги держави.