HR-стратегія органу публічної влади

Abstract

Обґрунтовано філософсько-антропологічний вимір HR-стратегії, де держава розглядається як цілісний організм, а HR-система — як система, що забезпечує циркуляцію знань і цінностей. Визначено перехід від парадигми "людини-як-ресурсу" до "людини-як-цінності". Здійснено аналіз нормативно-правової бази та інституційної архітектури кадрової політики України, виявлено її ключові слабкості — домінування регламентного підходу над стратегічним. Розроблено концепцію комплексної HR-стратегії публічної влади, що охоплює повний кадровий цикл (від профорієнтаційно-освітнього блоку до управління наступництвом кадрів) та інтегрує принципи людиноцентризму, меритократії та HR-аналітики. Сформульовано чотири взаємопов'язані напрями реалізації HR-стратегії: нормативно-організаційний, інституційний, культурно-ціннісний та цифрово-аналітичний. На основі результатів виконаних досліджень розроблено рекомендації щодо вдосконалення політики управління людськими ресурсами, що передбачають посилення ролі НАДС як системного інтегратора та перетворення кадрових служб на стратегічні підрозділи.