Дослідження взаємодії 1,2,3,4 – тетрагідропірімідо [1,2-α] бензімідазол-2-ОНУ з модельними ліпідними мембранами

Abstract

В роботі методами оптичної та флуоресцентної спектроскопії досліджено молекулярні механізми взаємодії препарату для фармакологічної корекції інсулінорезистентності - 1,2,3,4 – тетрагідро- пірімідо[1,2-α]бензімідазол-2-ону /ТГПБІ/ з фосфатидилхоліновими /ФХ/ ліпосомами. Коефіцієнт розподілу ТГПБІ в ліпідну фазу Кр склав 1810±300, що свідчить про міцне зв’язування препарату з ліпідним бішаром. Визначені за моделлю Ленгмюра параметри зв'язування склали: константа асоціації Ка=0,071 мкМ-1, число місць зв'язування n=11,2, максимальна зміна поглинання ТГПБІ при адсорбції в бішару ΔАmax=0,29±0,011. Модель розподілу є найбільш прийнятною для аналізу взаємодії ТГПБІ з ліпідним бішаром.. ТГПБІ не впливає на трансверсальний розподіл мономерів пірену в мембрані та на полярність гідрофобної області бішару, але знижує щільність пакування ліпідних молекул. Гасіння флуоресценції зондів JC-1 і АНС в присутності ТГПБІ свідчить про збільшення полярності мікрооточення зондів.