М. Криворотченко й ідея соціального музею

Abstract

Двадцяті роки (XX ст..) стали часом пошуку нових ефективних форм і методів наукової та культурно-освітницької роботи в музеєзнавстві. Початком відліку шляху утвердження нових засад умовно можна взяти 1922 рік, коли Укрполітосвітою було розроблено програму реорганізації музейної справи в Україні. Енергійним адептом цих ідей слід вважати М. Г. Криворотченка. Завдяки дослідженням останніх років ми дізналися багато цікавого про цю колоритну фігуру краєзнавчого руху двадцятих років в Україні. Активний громадсько-політичний діяч, заступник голови Українського комітету краєзнавства (УКК), вчений секретар УКК, відповідальний редактор журналу «Краєзнавство», інспектор екскурсійно-виставочної та музейної роботи при УКкрнауці, співробітник науково-дослідної кафедри педагогіки ХІНО – це далеко не повний перелік рольового статусу М. Криворотченка в краєзнавстві 20-х років.