О банно-прачечном деле как виде рыночных услуг в Византии IV—IX вв.

Abstract

У статті розглядається стан пральної і лазневої справи у Візантії з пізньоантичного часу до IX ст., коли ця імперія стала типовою середньовічною державою з християнським суспільством. Автор доходить висновку, що в ранньовізантійську епоху пральна справа перестала функціонувати як сфера ринкових послуг. Але лазнева справа пережила складну еволюцію і не зазнала суттєвого занепаду після VI століття. Це суперечить існуючим в візантиністиці поглядам про зникнення лазень і професії банщика, опалювача лазень в «темні століття». Перебудова банної справи відбувалася в іншому плані. Через комплекс причин візантійські столичні лазні втратили свою колишню розкіш, великі розміри. У провінції вони теж стали менших розмірів. Поряд з лазнями анфіладного типу тут будувалися лазні з відсутністю симетрії, де головне, а іноді єдине місце, займав кальдарій. Тим не менш такі споруди діяли у візантійських містах із сторіччя в сторіччя. Вони перестали виконувати розважальні функції і перетворилися на прості заклади для миття з метою дотримання гігієни та християнського благочестя.

The article reviews the status of laundry and bath business in Byzantium from late antiquity to the IX century, when the empire became a typical medieval state with a Christian society. The author comes to the conclusion that in the early Byzantine period laundry business has ceased its function as a market service industry. But bath business experienced a complex evolution and had no significant decline after the VI century. This is contrary to current views about the disappearance of Byzantine baths and bath attendant profession, stoker baths in the «dark ages». Bath business restructuring took place in a different plane. Because of the complex reasons the Byzantine capital baths lost their former luxury, large sizes. In the provinces, they also became smaller. Alongside with enfilade type baths, another baths were built with the absence of symmetry, where the main and sometimes the only place caldarium occupied. However, such facilities were operating in the Byzantine city through the centuries. They stopped doing an entertainment functions and became an ordinary establishments for washing to comply with the hygiene and Christian piety.