«Сказати, що це був жах, – це нічого не сказати…» : Розповідь Тамари Марківни Нікольченко, доцентки Маріупольського державного університету, випускниці Харківського державного університету

Abstract

"...Ховалися в технічному підвалі 9-поверхового будинку № 98, який примикав до їхнього під’їзду. Але 9 березня пізно ввечері російська авіація атакувала центр міста. Бомба потрапила до будинку № 98, знищивши три верхні поверхи. Ушкодження отримав і будинок № 100. Поспіхом одягнувшись, Нікольченки та Ярошевська перебігли до підвалу магазину «1000 дрібниць», який знаходився поряд на проспекті Миру за № 102. Там були підвали, які використовували магазини. Туди встигли сховатися біля тисячі людей. У місті вже були страшні руйнування. Маріупольський державний університет, де працювали Т. М. та Ю. М. Нікольченки, був розбитий повністю, бібліотека згоріла. У підвалі подружжя Нікольченків та їхня сваха провели 32 дні. Води та їжі практично не було. Пили по 2-3 ковтки холодної води на добу. До того ж у підвалі було холодно. Щоб не захворіти, обмазували губи валеріаною (вона на спирті), і так вдалося не застудитися. Зверху будівлю над ними постійно бомбували, стеля та стіни тремтіли. Усі боялися, що вони зруйнуються. Це був справжній Армагеддон! Не було жодних гуманітарних коридорів, жодної гуманітарної допомоги. Зв’язку не було, ліки закінчилися. Страшно було бачити, як у підвал приносять поранених людей, а перев’язки їм робити нема чим. Біля Тамари Марківни на початку квітня поклали двох старих, чоловіка та дружину. У них у обох був цукровий діабет, але ніяких ліків та продуктів у них не було. І померли вони однієї ночі… А загалом у цей період на відносно невеликій території підвалу загинули 18 чоловік… За водою люди під обстрілами ходили до кринички біля церкви в 20-му мікрорайоні на відстані понад 4 км, розтоплювали сніг, пили воду з бойлерів. Когось знаходили рідні та вивозили. Одна сім’я залишила Нікольченкам чайник. У ньому кип’ятили воду на багатті. Через 32 дні після того, як Нікольченки сховалися у підвалі, ДНРівці оголосили про взяття Маріуполя. Партія «Єдина Росія» влаштувала у місті піснеспіви – просто посеред руїн та сотень трупів загиблих на вулицях міста. Усіх, хто залишився в окупації, брали на облік..."