Екологічне значення внутрішньопопуляційного різноманіття онтогенетичних стратегій на прикладі гібридогенного комплексу зелених жаб (Pelophylax esculentus complex)

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.16 – екологія. За допомогою скелетохронології визначено вік і динаміку зростання 612 особин зелених жаб (Pelophylax esculentus complex) з Харківської області; для 59 самок з їх числа встановлена плодючість. P. esculentus близькі за тривалістю життя і темпами зростання до P. ridibundus. І диплоїдні, і триплоїдні P. esculentus мають значно більші розміри, ніж P. ridibundus того ж віку. P. lessonae характеризується більш повільним зростанням і меншою тривалістю життя. Вік-розмірне різноманіття зелених жаб описано за допомогою двох ліній регресії: для відносно більших і для відносно менших (в одному і тому ж віці) особин. Представники цих двох розмірних груп значно відрізняються за багатьма ознаками: швидкістю росту у віці 3 і 4 роки, тривал істю життя, плодючістю самок, часом початку участі в нересті. Ці особливості формують синдром, що характеризує особливості адаптивної стратегії двох порівнюваних груп жаб. Зареєстровані синдроми розглядаються як прояви внутрішньопопуляціонних онтогенетичних стратегій (ВОС) великорозмірності та малорозмірності. ВОС великорозмірності/малорозмірності характеризується високою/низькою швидкістю росту, пізнім/раннім початком участі у нересті самок і раннім/пізнім – самців, низькою/високою тривалістю життя, високою/низькою плодючістю самок і меншою/більшою кількістю сезонів розмноження, у яких бере участь особина. Відмінності ВОС форм зелених жаб, що конкурують одна з одною, можуть сприяти їх сталому співіснуванню в одній геміклональній популяційній системі. Висунуто гіпотезу, згідно з якою це явище забезпечує стійкість R-E-ГПС СіверськоДонецького центру різноманіття Pelophylax esculentus complex.